Жителька міста над Латорицею Тамара Берегелі вирішила провідати родичів на Поділлі. Жінка взяла із собою й кота. Коли настав час повертатися на Закарпаття, він десь зник. Господиня була в розпачі і вже не думала, що колись побачить свого улюбленця. Та за десять днів пані Тамара не повірила власним очам: перед нею стояв її Кузьма.
Як повідомила газета «Новини Закарпаття», кіт повернувся дуже змарнілий, голодний, а лапки всі стерті аж до крові. Побачивши хазяйку, з усього розгону кинувся їй на руки й почав лизати щоки. Цілий тиждень потім кіт тільки те й робив, що їв та відсипався.
А згодом господиня вирішила провідати знайомих у Виноградові і теж змушена була взяти свого улюбленця. І цього разу рудий кудись запропастився. Жінка додому повернулася без нього. Рівно за тиждень вона зустріла в під’їзді свого Кузьму дуже схудлого, знесиленого і замащеного.
Фахівці-ветеринари стверджують, що коти, як і їхні кровні вороги собаки, орієнтуються за запахом і саме в такий спосіб розшукують домівку, перебуваючи навіть за сотні кілометрів.
