Маріуполь сьогодні - це місто страху, смерті й жаху, а його жителі вкрай потребують допомоги.
Про це пише в Facebook Христина Джолос, якій днями вдалося вибратися із заблокованого російськими терористами міста.
За її словами, до Маріуполя не пропускали гумконвої, міська влада його покинула. Мешканцям залишати його довелося, під обстрілами, об'єднуючись в колони й клеючи на машини написи "діти".
"Нас ніхто не рятував, ми самі себе врятували і бог", - пише вона.
"У місті немає зв'язку, води, газу, швидких, люди з відірваними кінцівками стікають кров'ю у дворах і їм нікому допомогти, і це мирні люди, наші з вами знайомі та рідні. Загиблих просто прикопують на місці, а рідні потім не можуть їх знайти. Найчастіше це відбувається під час пошуків води, чергах на криничках або під час готування супу на багатті", - розповідає жінка.
Вона підтвердила, що городяни дійсно були змушені збирати сніг, топити його на багатті й таким чином готувати макарони.
"Моя сім'я була у сховищі гімназії номер два, три дні тому туди прилетів снаряд, вибило частину вікон, жінку в стегно поранило осколком, вона всю ніч лежала на першому поверсі гімназії та молила дати їй отруту, щоб не відчувати болю, в лікарню везти нікому. Кожен день і щоночі обстріли, свисти, тремтячі стіни й жах "куди прилетить", - продовжує вона.
Маріупольчанка також відзначає героїчну роботу персоналу 3-ї міськлікарні. Зараз в Маріуполі, додає вона, залишилися її мати, троє братів, свекруха і свекор.
"У місті майже немає сховищ, їх не вистачає, немає бункерів з вентиляцією, в кращому випадку цокольні поверхи, в будинку моєї мами його немає. Людей потрібно вивезти, жінок, дітей, людей похилого віку, дайте автобуси, зелений коридор, домовтеся!! Молюся за близьких, кожного маріупольця та українського солдата. Ворог прийшов до нас і не залишив нам вибору, але немає нічого ціннішого людського життя. Це повинно закінчитися!!!!!!",- емоційно пише вона.
Магазини і аптеки міста розграбовані, води і їжі у людей немає, а померлих городян навіть не забирають - радять відкривати вікна і класти трупи на балкон, а потім везти в молитовний будинок.
"Зараз я чую звук сирени, і мені не страшно, тому що в Маріуполі 16 днів не було світла і коли літаки скидали на нас бомби, ми навіть не могли про це знати", - додає Джолос.
"Не знаю що буде далі, але молюся, щоб це не повторилося ні в одному з міст України і світу, і ні з однією сім'єю і матір'ю. Дівчиною, яка народила дитину в лікарні, куди прилетів снаряд, вагітною, яка померла в тій же лікарні, яка не встигла дати життя, матері трясеться від страху, накриваючи сина в коридорі кожного під'їзду під звук тремтячих вікон, стін і летить снаряда, старого, що залишився без шансу на виживання, поранених мирних жителів, які вмирають в ході вуличних боїв", - пише вона.
Як повідомляв УНІАН, 16 березня російський літак скинув бомбу на будівлю драматичного театру у Маріуполі, де ховалися сотні мирних жителів. Уламками завалило вхід в бомбосховище і через триваючий обстріл поки відсутня інформація про постраждалих.
Місто живе в умовах постійних обстрілів, які вже забрали життя тисяч жителів. Евакуація і доставка гуманітарної допомоги в місто блокується російськими терористами, його вдалося покинути всього лише кільком тисячам автомобілів.
