Путін злякався. Злочинець, що перебуває у міжнародному розшуку, у паніці. Бо інакше трактувати нову "ядерну" доктрину РФ, яку презентували спеціально під перемовини Зеленського-Байдена, просто неможливо.
Держава-агресорка, яка у тридцять (!) разів більша за Україну, знов хапається за "ядерну дубину". Як завжди це робить, коли головний місцевий щур, що ховається у бункері, відчуває, що йому "підпалили" хвоста й якось дуже пахне смаленим.
На тлі чергового ганебного вибуху "Сармату" на полігоні ці потуги росіян залякати нас ядеркою виглядають смішно. Втім, головна цільова аудиторія зовсім не ми, а Захід. І там все не так однозначно. Тим не менш, як індикатор, сама по собі така доктрина є ознакою слабкості.
Дійсно, а що ж таке відбувається? Нічого секретного – мова про ті ж удари західною "високоточкою" по ключових об’єктах у РФ. Це рішення Захід та особисто Байден "народжують" вже не перший рік у дуже важких муках. Проте зараз розмови про це активізувалися.
І ось це заводить Кремль у справжню паніку. Бо українські ключові об’єкти (а це оборонні заводи, великі склади та головні логістичні вузли) для РФ недоступні – адже вони на Заході. А ось російські заводи, аеродроми, стратегічні склади та інше вкрай цінне "добро" - стають українцям більш доступними.
Що означає для РФ втратити більшість заводів, складів та аеродромів у європейській частині "недоімперії"? Це кінець війни. Бо ніякі іранці, китайці чи корейці "хворої людини" не забезпечать той обсяг техніки, ракет та снарядів, які РФ отримує з власного виробництва та з баз зберігання.
А якщо це все тягнути з умовного Сибіру, то вийде "Русько-японська війна 2.0", яку тодішній цар планував як "маленьку переможну війну", але програв, бо, виявилося, тягнути всі війська з Європи до Тихого океану - це довго, дорого та просто безглуздо.
Другою причиною появи нової ядерної доктрини стали знищені російські склади ГРАУ (Головне ракетно-артилерійське управління – і слово "головне" у назві не для пафосу, а буквально свідчить про те, що це найбільші склади ракет та снарядів). Це була "демоверсія" системних бомбардувань Росії в разі отримання нами "товстих" ракет.
Це "боляче" для РФ. Є різні оцінки, але втрати на трьох складах - це обсяги, близькі до виробництва всієї російської оборонки за пару-трійку місяців. Схоже, що найближчі до цих складів окупаційні підрозділи вже почали відчувати нестачу, адже у Вовчанську Харківської області українці змогли перейти у локальний контрнаступ і вибити окупантів з заводу.
Це не означає, що у росіян закінчяться ракети та снаряди. Але їх потрібно буде довозити з "медвежих кутків" бозна-де – а це час та зменшення обсягів через обмеження пропускної здатності російської логістичної мережі.
На цьому тлі слід згадати про "ніж у псіну" Путіну від саудитів, які, якщо вірити Financial Times, підтвердили намір повернутися до нарощування видобутку нафти у грудні – з 9 до 11 млн барелів на добу, бо їхній бюджет вже "не витягує" масштабні інфраструктурні проєкти, заплановані до Чемпіонату світу з футболу 2030 року. А саудити – це індикатор. Якщо вони нарощують видобуток, то це робить і весь ОПЕК+. Вони давно хочуть це зробити, бо доки вони свій видобуток і продаж зменшують, то інші країни, у першу чергу США, їхню нішу займають.
А це означатиме падіння цін на нафту у світі. Наміри саудитів не є новиною (новина у тому, що вони ці наміри підтвердили на тлі і без того падаючих цін), через що Кремль заклав у власний бюджет зменшення нафтогазових прибутків у наступні роки. Втім, одночасно Кремль заклав збільшення свого військового бюджету до 142 млрд доларів, як повідомив Bloomberg.
Як одне поєднується з іншим? Все просто – російський бюджет вираховується у рублях, а не доларах. А закладена сума на збільшення оборонних видатків буде, переважно, покривати інфляцію та девальвацію рубля, а не означатиме радикальне збільшення реальних витрат. І саме тому Кремлю так потрібно за будь-яку ціну зупинити Україну у її спроможності бити по російських заводах-аеродромах. Бо ще більше платити за війну, щоб відбудувати нові заводи і логістику, на тлі падіння нафтогазових прибутків, вони фізично не зможуть.
Якщо ти не можеш радикально збільшити свої можливості у конвенціональній зброї, то єдиний вихід для Кремля – знов перейти до застосування "психологічної". Тому Путін у своїй доктрині "втратив береги".
Приводом для ядерної відповіді може бути пуск дрону, шпигування з космосу, не кажучи вже про ракетні удари, і ще купа приводів. Тобто, будь-що може стати таким приводом. Навіть погрози для Білорусі.
Слід додати, що у диктаторських режимах усі ці доктрини не варті навіть паперу, на якому надруковані – як і раніше, все вирішується виключно словом правителя та його сприйняттям того, що йому за це буде (гарного або поганого – і якщо поганого, то він рішення не приймає). А справжній ядерний конфлікт - це вже зовсім інша "вагова" категорія, на яку Путін, скоріше за все, не наважиться. Бо тут вмикається "таймер" особисто для російського царя.
Крім того, Україна теж не беззуба – значна частина російських АЕС знаходиться у досяжності наших засобів ураження (навіть без західних ракет). До того ж значна їх частка, як та ж Курська АЕС, мають старі реактори, подібні до Чорнобильського – тобто з мінімальним захистом.
І якщо вже брати найгірший апокаліптичний прогноз, де "весь світ у труху", а потім починається сюжет гри Fallout, то РФ теж отримає свою частку радіоактивного попелу. Нам від цього навряд чи буде радісно, але про те й мова – справжня ядерна ескалація завжди працює в обидва боки. І це без урахування американських застережень про "асиметричний конвенційний удар". Ніхто не знає, що вони під цим мають на увазі, але у тому й полягає "стратегічна невизначеність" - хай супротивник думає про найгірше.
Тому Путін досі "червоної кнопки" не торкнувся і не торкнеться (якщо хоче жити). А використовує "ядерку" виключно як "психологічну зброю". Бо у такому форматі вона діє на найбільш слабких духом представників Заходу, як Шольц або, на жаль, Байден. Американський президент, якщо вірити ЗМІ, вчергове відклав таке важливе для України і РФ рішення про "високоточку" на потім – цього разу називають нову зустріч у форматі "Рамштайн" 12 жовтня.
Це для нас погані новини, хоча те, що США виділяє нам пакет допомоги на 7,9 млрд дол. (5,8 млрд – зі складів Пентагону, а ще 2,1 млрд – замовлення у виробників) - це дуже непогано. Тепер головне питання – яким буде наповнення цих майже 8 "зелених ярдів". Бо зараз інформація є лише по керованих бомбах, але всі деталі США не розкриває (і правильно робить – "туман війни", "стратегічна невизначеність" та ін.).
Що ми маємо у підсумку? "Мертвонароджену" ядерну доктрину РФ, яка є абсолютно марним документом саме в якості "доктрини" (коли Путін притримувався хоч якихось доктрин?), але дуже корисну Кремлю в якості інструмента впливу на західну аудиторію, щоб примусити Київ капітулювати – ще до того, як на болотах справи підуть кепсько.
На жаль, західна аудиторія, яка звикла діяти по правилах, охоче стає "заручником" тих самих правил: для них доктрина - це важливий документ. І тепер вони будуть ще якийсь час аналізувати, де ж проходять нові "червоні" лінії Кремля. А росіяни, тим часом, просуватимуться на нашому Сході та Півдні.
Андрій Попов
