Армія РФ час від часу намагається компенсувати очевидні невдачі у боях на землі діями авіації. Зазвичай це призводить до чергового "птахопаду", коли за добу українськими захисниками знищується з десяток повітряних цілей.
Найчастіше для повітряних ударів армія РФ використовує фронтові бомбардувальники Су-34 та багатофункціональні винищувачі Су-30. Останні, здебільшого через те, що це один з наймасовіших російських літаків, які для армії та флоту РФ наклепали понад 100 одиниць.
Су-30 в фантазиях Кремля
Російська пропаганда роками намагалась зробити навколо Су-30 "ореол" унікальної за можливостями машини, називаючи його "універсальним руйнівником". Це пов’язано з тим, що саме цей літак активно йшов на експорт. З 90-х років іноземним країнам було поставлено понад півтисячі Су-30, а головними покупцями цих машин стали Індія та Китай.
Але слід нагадати, що сам Су-30 - всього лише модернізація Су-27, точніше його "учбово-бойового" варіанту. І "російський" винищувач Су-30 здійснив свій перший політ у 1989 році, тобто за часи СРСР.
І саме Су-30 врятував російський військовий авіапром від краху у 90-х, бо його вдалось "загнати" на експорт, в першу чергу завдяки ціні, яка у рази менша за західні літаки.
Су-30 - характеристики:
На папері росіяни намалювали свому Су-30 вкрай високі характеристики:
- висока маневреність зі швидкопідйомністю у 230 м/с
- сучасний радар, прицільний комплекс та інша авіоніка
- бойове навантаження 8 - 11 тонн на 12 точках підвіски
- широка номенклатура боєприпасів, включно з високоточним озброєнням
- а також два пілоти, один з яких може займатися лише використанням зброї
Су-30 у реальному бою
Проте бойове використання Су-30 в Україні розставило все на свої місця. Фото та відео палаючих на українській землі російських винищувачів - не гірше санкцій відбивають бажання купувати літак з, як виявилось, відверто "надутими" характеристиками.
Бо реальність виявилась вкрай прагматичною. Як говорять більшість полонених російських пілотів, вони працюють "по координатах" звичайними вільнопадаючими бомбами. Це означає те, що високоточного авіаційного озброєння в армії РФ вкрай мало, а також відсутня тактика його використання у конфлікті високої інтенсивності.
Якщо у Сирії армія РФ могла вільно літати на висоті у 6-7 км та бомбити "у своє задоволення", то в Україні такий політ швидко завершується отриманням "персональної" ракети з зенітного ракетного комплексу типу "Бук". Від якої не рятує розрекламований у РФ авіаційний модуль радіоелектронної боротьби "Хібіни". Тому російським пілотам залишається переходити на малі висоти, де вони вже стають мішенями для переносних зенітних ракетних комплексів.
Саме тому існує величезна різниця між цифрами тактико-технічних характеристики та реальним використанням. Бо назвати "універсальним руйнівником" літак можливо, але, якщо тактика його використання не змінилась з Другої світової війни, то і ціна йому аналогічна.
До речі, загалом, все "сімейство" літаків Су-27 накреслювалось ще у 70-х роках і з цього часу весь військово-оборонний комплекс РФ спромігся лише на модернізацію радянських розробок. А 20-річні потуги створення нового винищувача Су-57 розбились о санкції, надвисоку ціну та проблеми із масовим виробництвом.
