Оборонна промисловість Росії постала сам на сам з великим ворогом, але це не іноземна військова сила. Кремль прагне модернізувати всі гілки російської армії. Але оборонна індустрія країни ледве зводить кінці з кінцями через скорочення масштабів замовлень, а також через нестачу висококваліфікованих кадрів і обмежені технологічні можливості.
Про це йдеться у звіті приватної аналітично-розвідувальної компанії Stratfor. Згідно зі свіжими даними, продуктивність російського аерокосмічного сектору стрімко падає. У 2018 році, приміром, виробники авіаційного сектору випустили на 13,5% продукції менше, ніж роком раніше. І це падіння продовжилося у 2019-му. За перші два місяці поточного року аерокосмічне виробництво скоротилося на 48% у порівнянні з аналогічним періодом у 2018-му.
Читайте такожBusiness Insider: Росії не по кишені ядерні ракети, якими Путін погрожує Заходу
Скорочення оборонного виробництва в Росії ставить під сумнів її конкуренту спроможність у цьому полі загалом. Якщо Москва дійсно хоче виставляти себе як військову силу в довгостроковій перспективі, тоді для неї здоров’я сектору – це вже велика проблема. Віце-прем’єр-міністр РФ Юрій Борисов пов’язав скорочення виробництва з тимчасовим сповільненням замовлень на виробництво військових систем. Але Stratfor пише, що занепад – не тимчасове явище. Насправді, ситуація стане навіть гіршою у майбутньому.
Падіння цін на нафту опустила Росію нижче навіть мінімального бажаного рівня доходів. Це змусило її скоротити витрати на армію якраз тоді, коли російські виробники озброєнь втрачають конкурентну спроможність на міжнародному ринку. Разом ці фактори подбають про те, щоб російській оборонній промисловості було важко виборсатися зі свого скрутного становища.
Stratfor зауважує, що похмурий стан виробників зброї гостро контрастують з тим, як Росія часто намагається налякати світ сенсаційними новими зразками. Насправді ж лише кілька з роздутих зразків змогли привабити покупців. Більшість російських розробок лишаються на рівні прототипів. Росія зробила пріоритетом розробку важкого озброєння на зразок міжконтинентальних балістичних ракет «Сармат». Оскільки такі зразки мають ключове стратегічне значення для загальної військової позиції країни. Однак, Москва або не змогла розвивати інші програми, або ж запустила їх у дуже обмежених масштабах.
Читайте такожBusiness Insider: Росії варто боятися війни з НАТО через 10 видів потужної зброї
Під тиском скорочення державного бюджету Кремль навіть почав зменшувати фінансування на оборону з 2017 року. І це сильний індикатор того, що попри бажання модернізувати армію, Росія постала з фінансовими викликами, які нищать її амбіції.
Обвал міжнародних цін на нафту у 2014 році вдарив доходах Росії. Нині ж російські нафтові доходи зростають. Але країна досі не змогла позбутися тих наслідків, які спричинив обвал цін. Окрім того, низькі податки й західні санкції через російську війну проти України скоротили доступний фінансовий пул для військових планувальників Москви.
Але це ще не всі проблеми. В минулому Росія отримувала вигоду від позиції одного з головних глобальних експортерів зброї. Це дозволяло їй просувати оборонний розвиток. В 1990-х роках, приміром, продажі зброї стали критично важливими для РФ у розпал економічних проблем. Країна і зараз лишається другим у світі експортером зброї, поступаючись лише США. Але попри це, загальні доходи від цього експорту стрімко падають. За період з 2014 до 2018 року вони скоротилися на 17%
Читайте такожУкраїна та Франція запустять спільне виробництво засобів РЕБ
Знову ж таки, бюджетні обмеження несуть часткову провину за це. В минулому Росія часто використовувала експорт зброї в якості політичного інструменту, пропонуючи великі знижки чи роздаючи її безкоштовно. Але тепер Росія не може запропонувати клієнтам привабливу угоду про продаж літаків чи іншої оборонної продукції. Тому вона втрачає оборонний бізнес.
У найближчі роки оборонну промисловість Росії чекає ще більша проблема: вона втратить конкурентну спроможність. Тривалий час Москва домінувала на деяких ринках, пропонуючи доступне військове обладнання без будь-яких вимог у сфері дотримання прав людини. Але підйом виробництва зброї в Китаї й кількох інших країнах позбавляє Москву її головної переваги. Тому їй буде важко змагатися за контракти.
Втрата експортних можливостей не просто ускладнює спроби Росії профінансувати свою оборонну промисловість. Вона також скорочує масштаби виробництва зброї, а отже і розмір заощаджень, пов’язаних із великим виробництвом оборонної продукції.
Це означає, що чим важче Росії буде знайти іноземних покупців для окремих систем, тим дорожче їй буде обходитися задоволення власних військових потреб.
