Загальний рівень корупції в Україні хоча і залишається високим, проте в 2009 році зменшився на 5% у порівнянні з 2007 роком.
Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні повідомив директор проекту «Гідна Україна», що реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку, Юхані ГРОСМАН, презентуючи результати загальнонаціонального дослідження стану корупції в Україні.
Так, якщо в 2007 р. 67% опитаних вказали, що вони ставали учасниками корупційних дій протягом останніх 12 місяців, то в ході нинішнього дослідження цей показник знизився до рівня 62,5%.
За два минулі роки найбільше скорочення вимагання хабарів зафіксовано під час контактів з органами призову на військову службу (з 32% до 20%), отримання соціальних виплат (з 7% до 3%) та державними медичними закладами (з 65% до 63%). Лідерами ж у вимаганні хабарів, як свідчать результати дослідження 2009 р., є державні медичні установи (63%), заклади середньої освіти (60%), міліція (46%) і ДАІ (40%), вітчизняні ВНЗ (44%) та установи отримання державного житла (40%).
Разом з тим велика частка опитаних ініціювали добровільні хабарі для прискорення вирішення власної справи або для того, щоб чиновник “закрив очі” на порушення. Найчастіше з пропозицією хабара респонденти зверталися до представників закладів середньої освіти (64%), державної медицини (39%), ДАІ (31%) та вищих навчальних закладів (37%).
У порівнянні з 2007 р., громадяни України стали більше використовувати особисті зв’язки. Так, побільшало випадків кумівства та протекціонізму в сферах регуляторної політики та перевірок бізнесу (з 23,6% до 25,2%), земельних відносин (з 16,7% до 18,7%), в системі державного нотаріату (з 6% до 11,5%) та у ВНЗ (з 21,9% до 26,9%).
Результати дослідження також продемонстрували більшу схильність до вимагання хабарів посадовцями східних регіонів у порівняні із західними, при цьому добровільно давати хабарі більшу готовність проявили респонденти західних областей. В регіональному розрізі найгірша ситуація зафіксована в Харківській та Кіровоградській областях, де більше половини сфер життя видаються респондентам корумпованими.
Значна частина опитаних (51,1%) розглядає корупцію як ринковий механізм для прискорення вирішення власних проблем і вважає таку поведінку виправданою. Зазвичай, громадяни, які стикалися з корупцією, не намагаються відстоювати власні права через впевненість, що такі спроби будуть марними. Однак у 2009 р. 36% опитаних засвідчили готовність протидіяти корупціонерам проти 33% у 2007 р.
Протягом останніх двох років українці стали схилятися до більш жорстких методів боротьби з цим негативним явищем. Зокрема, зросла підтримка посилення кримінальної відповідальності чиновників за корупцію та звільнення з роботи із забороною в подальшому обіймати подібну посаду.
Водночас, не зважаючи на зменшення рівня реального досвіду корупції респонденти вважають, що порівняно з 2007 р. корупція дедалі більше поширюється в державних установах та окремих секторах. Громадяни переконані, що найбільше корупціонерів – в ДАІ (63% опитаних), судовій системі (59%), міліції (58%) та медичній системі (54%).
Як зазначив Ю.ГРОСМАН, такі результати, коли очікування вищі за кількість практичних випадків корупційних дій є наслідком того, що тема корупції та боротьби з нею набула широкого суспільного розголосу, тому її масштаби в оцінці громадян дещо завищені. Зменшення ж рівня корупції, на його думку, сталося внаслідок економічної кризи, що вплинула на розвиток бізнесу загалом та зменшення маси обігових коштів, і в результаті адміністративних заходів влади.
Разом з тим, Ю.ГРОСМАН вважає, що подолати корупцію можна шляхом встановлення перепон, при яких подібні незаконні вчинки стануть складними і втратять свою привабливість. Наприклад, додав він, запровадження незалежного зовнішнього тестування випускників шкіл.
Дослідження стану корупції в Україні проводилося 19 лютого – 24 березня в усіх областях України, Автономній Республіці Крим та Києві за підтримки Київського міжнародного інституту соціології. За методом індивідуального особистого інтерв’ю було опитано 10 тис. 577 респондентів, старших 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 1%. Дані дослідження репрезентативні для України в цілому, а також для кожного регіону, де проводилося опитування.
