Коли з’явилися новини про те, що зустріч президентів США і Росії відбудеться у Хельсінкі, деякі коментарі здавалися дуже тривожними. У міжнародних ЗМІ нерідко говорили про те, що Фінляндія стала місцем для проведення переговорів через її «нейтралітет». Мовляв, країна ще в часи Холодної війни була точкою, де проводилися мирні зустрічі між Сходом і Заходом.
Але Фінляндія сьогодні зовсім не така. Вона повноправний член Євросоюзу, а не якась сіра зона між Європою і Росією, пише фінська письменниця і публіцистка Софі Оксанен на сторінках The Guardian. Вона наголошує, що не правильно згадувати певні вирвані фрази з ери так званої «фінляндизації». Мова визначає реальність, і нещодавня історія змушує Фінляндію поводитися певним чином. Приміром, вона досі не член НАТО через постійні погрози Росії, яка намагається переконати сусідів, що через вступ в альянс «небо впаде їм на голову».
Фінська письменниця пише, що у 1977 році, коли вона народилася, її країна якраз була в розпалі так званої «фінляндизації». Попри те, що Хельсінкі змогли відстояти незалежність, СРСР використовував свій вплив, щоб втручатися у справи слабшого сусіда. Оце і була та сама «фінляндизація». Окрім сфери зовнішньої політики, це вплинуло на національну оборону Фінляндії, її економіку, систему освіти, пресу, книговидавництво і навіть на те, які фільми дозволяли транслювати в кінотеатрах країни.
Читайте такожФінляндія готова відправити миротворців на Донбас
Те, що у Другій світовій війні Фінляндія з 1941 до 1944 року воювала на боці нацистського Третього рейху проти СРСР, розв’язало руки комуністам у скандинавській країні. В мистецтві комуністичні гімни звучали чітко і гучно. Проведення наукових досліджень теж не було безпечною справою. Чесне вивчення катастрофічної економіки СРСР і його суспільства було не бажаним для академіка, який цінував свою кар’єру.
Письменниця згадує, що її мати була родом з Естонії. Роками вона переживала за родичів, які лишилися під окупацією СРСР. Однак, говорити вголос про це було не можна. Естонські іммігранти утворювали спільноти у інших країнах. Але у Фінляндії вони не могли це зробити.
«Бути естонцем у Фінляндії - це досить одиноко. Мої шкільні підручники говорили, що Естонія нібито добровільно приєдналася до радянської «родини». Звісно ж, це було не правда, але фінські школи трималися дуже близько до канонів радянської історіографії. Передумовою для цього була угода про «дружбу, співпрацю і взаємодопомогу», яку Фінляндія підписала в 1948 році. Вона дозволяла СРСР міцно тримати Фінляндію за горло», - пише Оксанен.
Спотворення правди у шкільних підручниках призвело до того, що «фінляндизація» вплинула на формування національної ідентичності фінів, їхню історичну пам’ять і мову. І хоча у фінській літературі завжди було місце для палких обговорень проблем у США, вони завжди говорили про СРСР тільки позитивно.
Хоча були і деякі відхилення від партійної лінії. Приміром, з фінських підручників не викинули правду про пакт «Ріббентропа-Молотова» і домовленості Йосипа Сталіна і Адольфа Гітлера про спільний поділ Балтії і Польщі. Хоча Кремль наполягав замовчати цей епізод історії. Крім того, Фінляндія не відмовилася від пам’яті про героїзм своїх військ у війні проти СРСР у 1939-1940 роках. Звісно, про радянську атаку на Фінляндію завжди говорили невизначено, щоб не було зрозуміло, хто насправді зробив перший постріл. Кремль стверджував, що це Хельсінкі розв’язали війну. Але фінські ветерани добре знали правду.
Мало фінів насправді знали, яке життя в СРСР. Адже подорожі на схід були жорстко обмежені. В результаті, частина населення поступово почала вірити вигадкам «фінляндизації».
«Нещодавно я натрапила на фіна, який досі вірив ідеалістичним картинкам про колгоспи, які були в підручниках з географії, якими користувалося його покоління. Мої естонські дідусь і бабця жили в колгоспі. Справи там були далекі від ідеалізму. Естонці знали все про радянську реальність, тому фінська наївність здавалася їм абсурдною. Моя сім’я добре знала, що КДБ читає кожен лист, який ми відправляємо родичам. Але фіни по-сусідству думали, що ми параноїки», - пригадує письменниця.
Читайте такожWashington Post: Трамп говорить про Крим словами Путіна
За десятиліття такий зашморг брехні вплинув на мову і настрої людей. Ми досі не знаємо напевне, яке рішення в той період було зроблене через реальні загрози, а яке – через обман і самоцензуру. І це найбільш віроломний наслідок «фінляндизації».
Коли СРСР розвалився, Естонія дуже швидко позбавилася всіх згадок про радянську окупацію. Радянських політичних лідерів позбавили влади, а сама естонська мова була адаптована до реальності незалежної країни. Фінляндія на таке не наважилася.
«Можливо, це сталося тому, що країна зберігала символи своєї незалежності впродовж всієї Холодної війни. Але бути незалежним означає не лише піднімати власний національний прапор. Йдеться також про повагу до моральних цінностей і свободи вираження. А це були ті речі, яким фінляндизація найбільше нашкодила», - наголошує Оксанен.
Вона додає, що Фінляндія стала психологічною лабораторією для влади СРСР, місцем, де Москва могла випробовувати один зі своїх улюблених інструментів – рефлексивний контроль, за допомогою якого суб’єкта змушували йти на потрібні рішення через контроль інформації, яку він отримує. Сьогодні Росія використала цей метод в США, щоб допомогти Дональду Трампу стати президентом.
«Фінська «фінляндизація» служила порядку денному Москви в часи Холодної війни, тому що вона була схожа на північноєвропейську демократію і створювала враження, ніби СРСР міг мирно жити з чимось таким біля своїх кордонів. Не дивно, що режим Володимира Путіна повторює цей сценарій сьогодні у Європі, зокрема в Україні. Будучи фінкою, я добре знаю, наскільки шкідливим буде результат», - пише письменниця.
