Гірший виступ президента США Дональда Трампа, ніж на прес-конференції у Хельсінкі, навряд чи можна уявити. А його спроби залагодити шкоду мають ще більш абсурдний вигляд. Але ця принизлива картинка затьмарила інший важливий елемент риторики Трампа щодо Росії.
Нещодавно він написав на Twitter: «Наші відносини з Росією ніколи не були гіршими, ніж зараз завдяки багатьом рокам американської дурості». Ця теза чітко вкладається у голову американському президенту і вписується в його погляди на Росію і Володимира Путіна. Ця проблема вимагає серйозної уваги, пише на сторінках Washington Post журналіст Фарід Закарія.
Ідея про те, що Вашингтон «втратив» Росію, була поширена з середини 1990-х років. Адже у процесі трансформацій після закінчення Холодної війни найважливішими були зміни в Росії. Як і у випадку з Німеччиною чи Японією після 1945 року, міцний і тривалий мир вимагав, щоб Москва була інтегрована у західний світ. Інакше через економічні і політичні проблеми вона лишилася б невдоволеною і ворожою до світового порядку.
Читайте такожWashington Post: Європі час готуватися до нової війни з Росією
Але США не доклали потрібних зусиль до трансформації Росії, тому що не були достатньо амбітними. На думку автора, президенти Джордж Буш і Білл Клінтон дійсно упустили шанс фундаментально перезавантажити Москву. Але також є і багато чітких причин вважати, що американо-російські відносини від початку були приречені на занепад.
На початку 90-х років Росія була надзвичайно слабкою. Вона втратила радянську «сферу впливу», а також 300-річну царистську імперію. Її економіка була у вільному падінні, а суспільство розпадалося. В такому контексті вона спостерігала за тим, як США розширюють НАТО, вторгаються на Балкани і критикують Кремль за війну у Чечні.
З американської точки зору, закріпити безпеку нових незалежних країн у Східній Європі було надзвичайно важливо. Вашингтон боявся, що війна в Югославії дестабілізує всю Європу, створивши гуманітарний кошмар. До того ж, США не могли закрити очі на жорстокі війни проти Чечні, де сотні тисяч мирних мешканців гинули, а більшість регіонів були знищені. Таким чином, США і Росія просто займали протилежні позиції у різних проблемах.
Читайте такожWashington Post: Росії потрібні США більше, ніж навпаки
На додачу до цього з другої половини 90-х років Росія віддалялася від шляху демократії. Навіть за президента Бориса Єльцина обхід демократичних інститутів і правління прямими президентськими наказами було нормою. Демократичні сили в країні були завжди слабкими. До середини 90-х років реформатори ніколи не займали у Думі більше 20% місць. А от «екстремальна опозиція» - комуністи і націоналісти – регулярно мали 35% мандатів. А коли до влади прийшов Путін, рух до неліберальної демократії, а потім і до встановлення авторитаризму був невпинним. Російському президенту ніколи не доводилося мати справу з ліберальною опозицією.
Авторитарна Росія ще більше конфліктувала з США. Вона панікувала через революції в Україні і Грузії, які ставали все більш демократичними. Москва з тривогою спостерігала за встановленням демократії в Іраку. А США всі ці зміни вітали. Риторика Джорджа Буша-молодшого про «свободу» здавалася Путіну зазіханням на його правління.
Напевне, найбільш важливим фактором стало стрімке зростання цін на нафту в середині першого десятиліття 2000-х років. Отримавши більше грошей, Кремль почав більш амбітно дивитися на свій регіон. А Путін, який очолював вибудувану ним «вертикаль влади», почав серйозно працювати над тим, щоб поширити вплив Росії і підірвати Захід з його демократичними цінностями. Це вилилося у російське вторгнення в Україну, в союз з режимом Башара Асада в Сирії, в кібератаки проти західних країн.
Тож так, Захід, напевне, втратив шанс змінити Росію на початку 90-х. Ніхто не знає, як би все повернулося, якби ці зміни відбулися. Але точно можна сказати, що темні сили зростали у Росії від самого початку. Вони захопили країну десятиліття тому. Росія сама вирішила бути ворогом Америки і створеного нею світового порядку.
