Вищий адміністративний суд України інформує, що він не розглядав справу за позовом Всеукраїнського об'єднання «Свобода» до Редакції органу центрального комітету Комуністичної партії України - газети «Комуніст» про спростування недостовірної інформації, натомість касацію комуністів на позов "Свободи" задовольнив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі Вищого адміністративного суду України.
Як зазначається в повідомленні, «цієї неділі, 7 жовтня 2012 року, народний депутат України Євген Царьков написав у своєму блозі в соціальній мережі LiveJournal, що «Вищий адміністративний суд України визнав ВО «Свобода» нацистською організацією». В повідомленні, зокрема, йдеться про судове рішення у спорі між Комуністичною партією України та ВО «Свобода» щодо спростування недостовірної інформації. В назві та тексті повідомлення автор згадує Вищий адміністративний суд України та абревіатуру ВАСУ. Натомість згадана судова справа розглядалася у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ».
Водночас у ВАСУ повідомили, що текст рішення у справі за позовом ВО «Свобода» до газети «Комуніст», про спростування недостовірної інформації, за касаційною скаргою Редакції органу центрального комітету Комуністичної партії України - газети «Комуніст» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року, розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У цьому рішенні ВССУ від 12 вересня 2012 року, зокрема, зазначається, що Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянула касаційну скаргу газети «Комуніст» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року.
Як йдеться в рішенні ВССУ, у січні 2011 року позивач – ВО «Свобода» - звернувся в суд з позовом про визнання недостовірною інформації, яка була опублікована у статті «Хто є Ху?», надрукованої в газеті «Комуніст» за 20 березня 2009 року на першій шпальті, а саме: «Під час виборів до Тернопільської облради саме завдяки фінансуванню олігархами нацистської за своїм змістом тягнибоківської «Свободи» остання отримала перемогу. В обмін на таку підтримку лідери «Свободи» на чолі з Тягнибоком заплющили очі на суцільну фальсифікацію». Як зазначається, позивач «вважає, що інформація яка міститься у висловлюваннях, є негативною», а також, що «відповідачі, поширивши стосовно ВО «Свобода» неправдиві відомості тим самим повністю дискредитували Всеукраїнське об'єднання «Свобода» в очах її прихильників та членів, оскільки воно не має жодного відношення до нацистів, а проведення такої аналогії є некоректним, оскільки у програмі ВО «Свобода» немає жодної нацистської ідеології або гасел».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 7 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року, позов було задоволено, а поширену газетою «Комуніст» інформацію - визнано недостовірною. Рішенням суду було зобов'язано газету «Комуніст» опублікувати спростування цієї недостовірної інформації «тим же шрифтом, на тій же сторінці під заголовком «Спростування» протягом одного місяця після набрання рішення суду законної сили».
Водночас, у касаційній скарзі газета «Комуніст» просила скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що наведена вище й поширена відповідачами інформація, не відповідає дійсності, є недостовірною, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію позивача, як політичної партії. Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав, зазначив ВССУ.
При розгляді справи як суд першої інстанції, так і апеляційної інстанції зосередили свою увагу лише на тому, чи відповідає поширена інформація дійсності, пославшись також на те, що позивач має право на захист честі, гідності та ділової репутації.
Разом із тим, судами не враховано, що згідно із ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, наголошують в ВССУ.
Таким чином, «згідно зі ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідної дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Зазначених положень норм матеріального права судами попередніх інстанцій враховано не було, зазначає ВССУ.
Крім того, у ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалено 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи політичної партії, членом якої він є, значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Ураховуючи наведене, колегія суддів «вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначені вище статті мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача як політичної партії».
«Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову».
Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирішила:
Касаційну скаргу Редакції органу центрального комітету Комуністичної партії України - газети «Комуніст» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року - скасувати.
У задоволенні позову ВО «Свобода» до газети «Комуніст» про спростування недостовірної інформації - відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
