
Президент США Дональд Трамп у середу пообіцяв надати Україні ліцензію на складання власних ракет Patriot. Однак втілити цю пропозицію в життя найближчим часом нереально, і знадобиться ще "багато-багато місяців", щоб перші ракети зійшли з конвеєра, пишуть експерти The War Zone.
"Перш за все, така угода може зіткнутися з бюрократичними та регуляторними перешкодами, такими як отримання схвалення Конгресу. Однак це найменша з проблем", – зазначає видання.
Фізичні обмеження
Навіть Lockheed Martin, один із найбільших світових виробників зброї, наразі виробляє лише близько 650 ракет PAC-3 MSE на рік, або трохи менше двох на день.
"Термін виробництва кожного перехоплювача PAC-3 MSE становить 24 місяці для ракети та 30 місяців для твердопаливного ракетного двигуна. Такі терміни зумовлені фізичними виробничими обмеженнями, такими як тривалий час затвердіння, необхідний для твердопаливних ракетних двигунів, та складний, багаторічний процес атестації будь-якого нового постачальника компонентів", – пояснив Інститут досліджень зовнішньої політики.
Основне вузьке місце полягає в тому, що компанія Boeing виробляє активні радіолокаційні головки самонаведення для кожної ракети PAC-3 MSE лише на одному підприємстві, і в 2025 році поставила всього близько 650–700 головок. Та сама логіка стосується й твердопаливного ракетного двигуна, який виробляє компанія Aerojet Rocketdyne, що входить до складу L3Harris.
"З огляду на ці проблеми, питання про те, чи зможе Україна отримати ці компоненти, навіть маючи ліцензію на виробництво перехоплювачів, є надзвичайно важливим", – зазначають у TWZ.
Загроза російських ударів
Навіть якщо Україна зможе зібрати всі компоненти, їй все одно знадобиться місце, де їх можна буде зібрати в працездатну зброю.
"З огляду на постійні обстріли з боку Росії, Україна розосереджує значну частину свого виробництва озброєння. Однак це може виявитися неоптимальним для виробництва достатньої кількості перехоплювачів Patriot. Будь-який великий об’єкт, спеціально побудований або переобладнаний для цих цілей – на що можуть піти роки – стане головною ціллю і, ймовірно, буде атакований дуже швидко", – зазначають експерти.
Питання безпеки даних
Навіть якщо Україна знайде відповідне, безпечне місце, можливо, під землею, їй все одно знадобляться люди для виконання роботи, що викликає побоювання щодо витоку даних.
"Імовірність того, що дані або обладнання можуть потрапити до рук противника, є проблемою для країни, яка перебуває у стані війни зі своїм сусідом, і ці ризики зростають у разі появи більш досконалих модифікацій цієї зброї, таких як сімейство PAC-3", – зазначається в статті.
Крім того, також невідомо, як Україна фінансуватиме все це, хоча, ймовірно, це буде європейське фінансування.
"Я думаю, що доведеться подолати бюрократичні перешкоди. Але в кінцевому підсумку, я вважаю, що темпи визначатимуться передачею технологій та ланцюгом поставок. Я впевнений, що Україна вже визначила основні компоненти, необхідні для цього. Я вважаю, що ланцюг поставок складних компонентів, мікросхем і друкованих плат може уповільнити процес", – вважає полковник США у відставці Девід Шенк.
Водночас у TWZ підкреслюють: хоча пропозиція Трампа не вирішить гостру потребу України в перехоплювачах, проте стати виробником Patriot, навіть після війни, стало б величезною перемогою для Києва. Це забезпечило б Україні рівень безпеки, якого їй зараз бракує, а можливість потенційного експорту частини ракет також дала б поштовх економіці. Крім того, це ще більше зміцнило б позиції України як виробника високотехнологічної зброї.
Коли в України з’являться власні Patriot
Як прогнозує експерт Павло Нарожний, після налагодження виробництва перша ракета може зійти з конвеєра через рік-півтора. Водночас експерт зазначив, що для виробництва цих ракет нам потрібні рідкоземельні метали, які є лише у Китаю. Тому з ними доведеться якось домовлятися.
Сергій Флеш Бескрестнов також вважає, що виробництво може затягнутися на рік і більше. Назвати терміни навіть приблизно неможливо, оскільки невідомо, скільки часу знадобиться субпідрядникам на виготовлення різних вузлів.