Враховуючи відмінності в позиціях сторін, очікувати істотного прориву і повного припинення бойових дій за підсумками зустрічі міністрів закордонних справ України і РФ не варто, про що вже заявив Дмитро Кулеба.
Росія наполягає на визнанні де-юре окупованих Криму, незалежності "ДНР" і "ЛНР" в адміністративних межах областей, що абсолютно неприйнятно для української сторони. А те, що Зеленський заявив про можливість обговорювати питання позаблокового статусу України, не означає готовності погоджуватися на капітуляцію.
Переговори необхідно вести, тому як це необхідно Україні, щоб уникнути більш численних жертв серед мирного населення, а також для того, щоб Захід продовжував вводити нові санкції проти РФ. Від готовності України вести переговори посилення "санкційного зашморгу" також дуже сильно залежить. Як і від ступеня завищеності вимог російської сторони.
Путлерівські війська реалізують терористичну тактику ведення бойових дій
Тому після того, як позиції сторін будуть оголошені і Лавров в черговий раз озвучить "вологі мрії" Путіна з паралельного всесвіту, підуть нові санкції. Про те, що представники російської делегації не йтимуть на суттєві поступки (як мінімум, 10 березня), вже заявив учасник переговорів від Кремля в Білорусі Слуцький.
У підсумку, це означатиме посилення наших переговорних позицій у короткостроковій, і тим більше середньостроковій перспективі.
Також вже очевидно, що путлерівські війська реалізують терористичну тактику ведення бойових дій, щоб:
- примусити Україну піти їм на поступки, які вони зможуть хоч якось представити в якості "військової перемоги";
- виправдати свої злочини проти людства і масову загибель своїх солдатів перед своїм населенням.
Питання невступу в НАТО як можливий компроміс можна і потрібно обговорювати
Природно, українська сторона це прекрасно розуміє і на серйозні поступки, тим більше підкріплені документально, 10 березня не піде. Час грає на нашому боці. І з кожним новим днем успішного українського опору наші переговорні позиції тільки поліпшуються.
Те, що переговори відбудуться на рівні глав МЗС - однозначно позитивний сигнал, який свідчить, що путлерівський режим вже готовий йти на поступки. У РФ вже йде підготовка громадської думки до переходу від "блискавичної спецоперації" за аналогією з Грузією зразка 2008 року до позиційної війни з усіма витікаючими.
Питання невступу в НАТО як можливий компроміс можна і потрібно обговорювати. Але тільки при дачі гарантій з боку США, Франції, Німеччини, Китаю нашої територіальної цілісності і суверенітету. І мова, природно, вже про повноцінний договір, а не "фількиної грамоти" а-ля "Будапештський меморандум". З ратифікацією парламентів країн-підписантів. Але це вже питання майбутніх багатосторонніх переговорів.
Війна на виснаження вигідна Росії, але не нам
Всі ми вже повинні були зрозуміти і усвідомити за минулий рік, що в НАТО, як мінімум, в найближчій перспективі, нас ніхто не чекає. За минулі 14 днів "натівські" бюрократи продемонстрували, наскільки вони бояться надавати таку необхідну Україні військову допомогу, зокрема, б/вушних літаків радянського зразка, систем ПРО, не кажучи вже про закриття неба над Україною.
Війна на виснаження вигідна Росії, але не нам. Потрібно тверезо оцінювати свої ресурси і можливості, як і залежність від Заходу, який ні за яких умов не має наміру втягуватися у війну.
Кейс з польськими винищувачами дуже показовий в цьому сенсі. Польща вже погодилася їх передати США (щоб ті, як найсильніша у військовому плані держава-член НАТО, знайшли спосіб передати їх Україні), але адміністрація Байдена боїться навіть розмістити їх на аеродромах своїх баз. Що вже говорити про Німеччину, на території якої знаходяться ці аеродроми.
Чого реально досягти на переговорах у Туреччині і які завдання-максимум в української делегації:
- тимчасове припинення вогню в зоні найбільш інтенсивних бойових дій, де почалася гуманітарна катастрофа. У містах: Маріуполь, передмістя Києва (Буча, Ірпінь), Суми, Харків, Чернігів. Посилюються спроби окупаційних військ оточити ще один обласний центр на півдні країни – Миколаїв.
- це необхідно для того, щоб хоча б дозволити доставку гуманітарної допомоги в ці міста, де люди вже більше тижня перебувають без світла, води, електрики, води і зв'язку. Домовитися про гуманітарні коридори, щоб дозволити виїхати з обложених міст дітям, жінкам і людям похилого віку, а також дозволити комунальним службам хоч трохи відновити інфраструктуру і поховати загиблих під обстрілами мирних жителів.
На думку російських економістів, вже в середньостроковій перспективі санкції призведуть до істотного погіршення життя всіх росіян
Все нові санкції проти РФ, які запроваджуються щодня, в тому числі проти енергетичного сектора (США, Великобританія), істотно посилюють наші переговорні позиції, оскільки вже зараз мають серйозні негативні наслідки для російської економіки, яка, проваливши політику "імпортозаміщення", виявилася абсолютно не готовою навіть до цих санкцій вже зараз, не кажучи вже про довгострокову перспективу. Навіть новітнє російське озброєння, всі ці хвалені "калібри" і "кинджали", на думку навіть російських фахівців не зможуть обійтися без імпортної начинки, мікросхем та інших комплектуючих. Все автомобілебудування включаючи, російське, залежить від імпортних комплектуючих.
Перспектива пересісти на карети і сани виглядає дуже реалістичною. Ну, або як на Кубі, їздитимуть по 50 років на раритетному металобрухті, розбираючи поступово на запчастини найменш придатні авто.
На думку російських економістів, вже в середньостроковій перспективі санкції призведуть до істотного погіршення життя всіх росіян. Особливо чутливими навіть до таких, здавалося б, "дрібниць", як закриття Макдональдс, IKEA, відходу з російського ринку Соса-Cola, Pepsi і далі за списком, виявляться жителі великих міст і мегаполісів. В першу чергу, Москви і Санкт-Петербурга. А революції, як відомо, відбуваються саме в столицях. Всіх все одно не пересаджають, а ресурси каральних органів режиму також обмежені, тому що більшість найбільш боєздатних частин тієї ж "Росгвардії", "ОМОНу" і т.д. були спрямовані на війну з Україною.
Напередодні переговорів і найближчими днями окупаційні війська зроблять нову спробу штурму Маріуполя
У Кремлі, і особливо в найближчому оточенні Путіна, не можуть цього не розуміти і також зацікавлені в завершенні війни.
Природно, напередодні переговорів і в найближчі дні окупаційні війська зроблять нову спробу штурму Маріуполя, який залишається найбільшим містом під контролем України в Донецькій області і має важливе стратегічне значення - один з найбільших портів в Україні, великі металургійні підприємства, а також стоїть на шляху створення сухопутного коридору в Крим. Поки Кремль ще не готовий відмовитися від реалізації цього плану "Б". Тому тут не тільки сьогодні, а й найближчими днями-тижнями буде найскладніша ситуація, в т.ч. гуманітарна.
Путін робить ставку на чутливість українського керівництва і народу в цілому до гуманітарних питань
Сьогодні мені вдалося вперше за вісім останніх днів поспілкуватися зі своїми родичами, які залишилися в Маріуполі і не змогли вчасно евакуюватися. Загроза голоду набагато серйозніша, ніж результати варварських обстрілів мирних районів. Якщо від них поки загинули, за найбільш песимістичними оцінками, більше тисячі мирних громадян-дітей, жінок і людей похилого віку, то вже через тиждень-два, якщо ситуація з допуском гуманітарної допомоги і продовольства не зміниться, люди масово почнуть вмирати від голоду, нестачі води і хвороб, викликаних вживанням води з відкритих водойм і навіть калюж.
Ось саме це є головним питанням, яке необхідно обговорювати на переговорах і досягати реальних домовленостей.
Путін робить ставку на чутливість українського керівництва і народу в цілому до гуманітарних питань. Однак жорсткість і нелюдяність методів ведення війни не залишиться непоміченою і Заходом. Брюссельські бюрократи, які продовжують відмовлятися від введення санкцій проти енергетичного сектора РФ, турбуючись про матеріальні інтереси своїх громадян і перспективи переобратися, будуть просто змушені вводити санкції, як мінімум, проти найближчого оточення Путіна. Що в короткостроковій перспективі підвищуватиме шанси на "палацовий переворот".
З кожним днем тиск пересічних громадян ЄС на своїх політиків збільшується, і вони не зможуть ігнорувати вимоги нескінченно довго. Саме на підтримку пересічних громадян країн ЄС, куди триває багатотисячний потік біженців з України, нам варто розраховувати. Кожна нова хвиля розповідатиме все більше правди про нелюдські злочини путлерівських окупантів в Україні.
Так що необхідно протриматися, як мінімум, ще тиждень, щоб на наступних раундах переговорів вийти з більш сильними позиціями і вже домовлятися про всеосяжне припинення вогню. Перепочинок для перегрупування військ, підвезення палива для нашої техніки, а також поставок нових озброєнь із Заходу нам також вкрай важливий.
Але, повторюся, зараз найважливіше - запобігти масовому голоду і забезпечити евакуацію мирних громадян із обложених міст.
Тримаємо кулаки і сподіваємося на результативність переговорів у Туреччині.
Максим Ялі, професор кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Національного авіаційного університету, член-кореспондент Академії політичних наук України
