Одинадцятого дня і одинадцятого місяця об одинадцятій годині – саме в цю мить 100 років тому закінчилася Перша світова війна – лідери країн, чиї армії колись вбивали один одного в кривавому конфлікті, зібралися в Парижі. Це було очікувано.
Сюрпризом став рівень того, наскільки формальне відзначання моменту викрило відносини між колишніми союзниками і колишніми опонентами сьогодні. Про це на сторінках Washington Post пише журналістка і Пулітцерівський лауреат Енн Еплбаум.
Прем’єр-міністр Великої Британії не приїхала на зустріч в Парижі. Замість цього вона вирішила відвідати церемонію в Лондоні, яку провів принц Чарльз на меморіалі загиблим у Першій світовій війні британцям. Таке вшанування пам’яті відбувається щороку в британській столиці. Тож не дивно, що Мей вирішила лишитися вдома. Однак, це сталося в кінці тижня, впродовж якого її уряд розривався на шматки, гірко і публічно сперечаючись щодо того, як саме Британія залишить Євросоюз і створить нові конфлікти між старими союзниками. В такому контексті відсутність голови британського уряду в Парижі, чия країна була одним з ключових учасників війни 100 років тому, здавалася злим вісником.
Коли більшість лідерів йшли по Єлисейських полях до Тріумфальної арки, президента США Дональда Трампа з ними не було. Він також не з’явився на американському кладовищі поблизу французької столиці на день раніше, виправдавшись тим, що «йшов дощ». 11 листопада його прес-секретар натякнув на «протокол безпеки», пояснюючи, чому американського президента не було серед інших лідерів. Оскільки інші президенти і глави урядів не побачили жодних загроз для безпеки, це пояснення Вашингтона здається сумнівним. Можливо Трамп досі переживає через результати середньострокових виборів у США. А може він просто не міг чи не хотів продемонструвати солідарність з союзниками в Європі, з якими Америка разом пройшла через війни минулого. Адже в 2000 році Трамп писав, що «їхні конфлікти не варті життів американців». У всякому разі, президент США приїхав на зустріч із запізненням. А президент Росії Володимир Путін із характерною йому зарозумілістю прибув ще пізніше.
Канцлера Німеччини, на відміну від них, не лякав «протокол безпеки». І попри дощ, Ангела Меркель приїхала на церемонію в Компьєні, де її країна в 1918 році капітулювала. Меркель стала першим німецьким канцлером, який відвідав Компьєн з часів Адольфа Гітлера. Німецький диктатор під час своєї поїздки погрожував, що Франція капітулює в тому ж місці, у 1940-му. Готовність Меркель з’явитися у Компьєні на тлі того, як президент Німеччини вирушив вперше в історії на церемонію в Лондон, стала жестом, якого всі чекали від лідерів Німеччини, які досі вірять, що майбутнє за союзами, збудованими після кошмарних війн 20-го століття. Але це водночас нагадує і про те, наскільки неординарна така поведінка для Німеччини, якщо пригадати її історію після 1918 року. Наскільки особливі такі жести.
Нарешті, президенту Еммануелю Макрону довелося підсумувати всі ці картинки і описати їх словами. У Франції, яка звикла вважати себе великою країною (адже це Наполеон завоював більшу частину Європи і наказав збудувати Тріумфальну арку), історично склалися спірні відчуття щодо союзів. Макрон, здається, вирішив використати урочистий момент, щоб нарешті узгодити французьку дилему, провівши рідкісну лінію між патріотизмом і націоналізмом.
«Патріотизм – це якраз протилежне явище до націоналізму. Заявлячи, що «наші інтереси першочергові, а інтереси інших не мають значення», ми стираємо найцінніше, що є у народу, те, що дозволило йому жити: його моральні цінності», - сказав Макрон.
Але також варто розуміти, що з цим твердженням Макрона - лідера, який, здається, лояльний водночас до своєї країни і до «універсальних цінностей» - погоджуються не всі у Франції. І нинішній французький президент не дуже популярний. Тож немає гарантій, що його наступник буде говорити про те ж.
Зрештою, вчорашні події у Парижі, приурочені до кінця Першої світової війни, були лише спланованою церемонією з музикою і прапорами. Але не виключено, що людству доведеться одного дня озиратися на цю церемонію як на останню в своєму роді.
