Статті :

В 1996 році військовий журналіст Владислав Волошин вперше побував у «гарячій точці» в Боснії та Герцеговині. Саме там він усвідомив, що таке справжня військова журналістика. Загалом із своєю відеокамерою він побував у багатьох зонах конфлікту, де захищали мир наші військовослужбовці — у Косові, Сьєрра-Леоне, Південному Лівані, Ліберії, Конго, Кувейті, Іраку, Лівії.

Тетяна Ричкова є прикладом героїзму і безстрашності для багатьох українців, навіть чоловіків. Вона є дружиною одного із добровольців 25-ї бригади, що вже не перший місяць стоїть у “гарячих точках”. 

Сучасні герої, які вони? Для того, щоб людина виявила ті чи інші риси характеру, необхідні відповідні умови. На частку командира 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї оаембр, підполковника Тараса Сенюка, їх випало більш ніж достатньо (рос.).

Командував загиблим екіпажем гвардії підполковник Олександр Білий, який неодноразово виконував бойові завдання по лінії ООН, зокрема в Африканській республіці Чад. Літав з вантажами в Гренландію. Але загинув він від рук негідників і їх російських спонсорів над Україною (рос.).

Понад 10 поранень осколками міни отримав головний сержант аеромобільного взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади сержант військової служби за контрактом Олександр Кліщ під час одного з боїв у межах антитерористичної операції на Донбасі.

Олександру у липні виповниться тридцять, він має дружину Оксану і двох дітей — молодшу дворічну Мирославу і на півтора роки старшого за сестричку Назарка. Проживає родина під Києвом, у Борисполі, тож нині після двомісячної розлуки своїх рідних Олександр бачить часто — до шпиталю разом із мамою відвідувати тата малеча приїздить чи не щодня.

Звільняючись у запас, сержант Валерій Гундерук не міг уявити, що мине зовсім небагато часу, і йому знову доведеться одягти військовий однострій...

 «Ми працюємо на випередження ситуацій, що виникають у ході АТО. Сили стримування не дали терористичним угрупованням розповсюдитися на територію тих областей, що межують з районом проведення АТО...»

…У той день підтримати наших поранених військових до Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України приходило чимало відвідувачів. Серед них — дівчата-волонтери одного зі столичних офісів та прихожани храму Андрія Первозванного УПЦ Київського патріархату.

Академія військово-морських сил імені Нахімова в Севастополі була єдиним вищим військово-морським навчальним закладом України. Коли після анексії Криму постало питання про виведення курсантів-нахімовців з півострова, керівництвом Міністерства оборони України було прийнято рішення перевести їх у Військову академію в Одесі. Там тепер здобувають освіту близько ста курсантів колишньої Академії ВМС імені П.С. Нахімова.

У районах проведення АТО на сьогодні розгорнуто понад 30 мобільних лікарсько-сестринських бригад укомплектованих хірургами, анестезіологами та медичними сестрами. Перев’язувальні, розміщені на базі автомобілів, доволі мобільні та достатньо обладнані, що дозволяє виконувати складні оперативні втручання.

«…Присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок…» — ці рядки з Військової присяги урочисто зачитує кожен, хто обрав для себе непростий шлях служіння Батьківщині. Військовослужбовці, які загинули під час виконання бойового завдання на Сході України, сповна виконали свій військовий обов’язок і віддали в ім’я Вітчизни найцінніше, що є в людини, — своє життя.

10 червня у місті Бориспіль, що на Київщині оголошено траурним днем, приспущені прапори, мешканці міста та військовослужбовці віддаючи шану прощаються з трьома військовими пілотами, які загинули у літаку, що був збитий терористами у небі над Слов’янськом.

Старший лейтенант Ярослав Миронов радів поверненню до рідного Новограда-Волинського після миротворчої місії у Косові. Його зустрічали кохана дружина та сестра. Та молодий офіцер і не уявляв, як швидко закінчиться його спокійне життя...

«…Присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок…» — ці рядки з Військової присяги урочисто зачитує кожен, хто обрав для себе непростий шлях служіння Батьківщині. 

Сержант Ярослав Холодницький, ризикуючи власним життям, врятував пораненого товариша.

Про те, чи можна повністю зупинити військово-технічну співпрацю з РФ, чого не вистачає армії України для АТО і чи зможе перепрофілюватися вітчизняна «оборонка» на ринки Заходу, УНІАН поговорив з директором консалтингової компанії " Defense Express (рос.)

Минулого тижня генерал-полковник Михайло Коваль відвідав поранених у ході антитерористичної операції військовослужбовців.

Ще кілька місяців тому він крутив кермо рейсової маршрутки, йому передавали за проїзд, бажали щасливої дороги. Він із тривогою слухав новини по радіо і небезпідставно переживав за ситуацію в державі, що переросла у збройне протистояння…

Генерал-полковник Михайло Коваль розказав про нинішню ситуації в армії та першочергові завдання, які треба виконати.