Недавно Кость Бондаренко розповів читачам агентства УНІАН про фільм Андрона Кончаловського «Битва за Україну». У зв`язку з прочитаним (і переглянутим – фільм я дивився вже після публікації Бондаренка), я пригадав притчу, доречну, для пояснення всього прочитаного і побаченого.
Частина I
- Чоловік піднімає над огорожею сина і питає: що там бачиш?
- Я бачу віконце нашого будинку.
- А що там?
- Там наша мама і чужий голий дядько. Дядько роздягає нашу маму!
- А що далі?
- Нічого не бачу. Дядько вимкнув світло.
- Та ти придивися!
- Ні, все одно нічого не видно, - відповідає син.
Чоловік опускає хлопчика на землю, хапається за голову і починає бігати вздовж огорожі, сумно вигукуючи:
- Проклята невідомість! Проклята невідомість!
Частина II
А зараз уявімо, читачу, фантасмагоричну ситуацію. З Києва до Москви летять два літаки. Один рейс чартерний, літак маленький, сучасний, комфортний. На ньому в Білокам`яну вирушили в дорогу український мільярдер, філантроп Віктор Пінчук і його тесть екс-президент України Леонід Кучма.
Другий літак рейсовий, в економ-класі летять дві жінки – Леся і Мирослава Гонгадзе.
Всі вони не паломники, не мандрівники, а вирушили до російської столиці в справі. Мета у всіх одна: зустрітися і попросити «видатного режисера сучасності, автора багатьох культових радянських і американських фільмів» Андрона Сергійовича Міхалкова-Кончаловського зняти чесний і об`єктивний фільм.
Фантазуємо далі. Після деяких коливань Андрон Сергійович вирішив зустрітися з українськими гостями. Але за однієї умови: якщо всі разом вони сядуть за круглий стіл і поговорять. Адже всім у світі відомо, що Андрон Кончаловський дуже береже своє кристально доброчесне, не забруднене політикою ім`я. Тим більше що не так давно, він, наприклад, зняв фільм про президента Азербайджану Гейдара Алієва, який називається «Тягар влади». Подивіться! Дуже правдивий фільм, головне, неупереджений своєю одновимірністю і однозначністю політичних висновків і сенсів.
Віктор Пінчук і Леонід Кучма в майбутньому фільмі побажали втілити ідею того, що вбивство Георгія Гонгадзе і подальша політична криза в Україні є результат масонської змови злого світового уряду, який засідає десь у підземному бункері на території Сполучених Штатів Америки.
На відміну від надвпливових, добрих і порядних, багатих і відомих панів Пінчука і Кучми, прохання пані Лесі і пані Мирослави було іншим.
По-перше, звичайно, жінки теж просять зняти фільм. Оскільки вважають, що на крові їх сина і чоловіка тисячі українських політиків зробили собі статки, стали президентами і міністрами, очолили парламенти і суди, прокуратури, спецслужби та інші силові структури, побудували бандитську державу, де «іграми» править політика трайбалізму, чи то (дежавю) компрадорська буржуазія.
По-друге, дві нещасні українки попросили Андрона Сергійовича зняти кіно на кошти самого режисера. Оскільки, зі зрозумілих причин, у них немає грошей, і гонорари платити вони не зможуть.
Обидві сторони, що приїхали до живого класика кіно, пояснили й мотив того, навіщо їм потрібен талант автора фільмів «Романс про закоханих», «Перший учитель», «Одіссея».
Мільярдер і екс-президент, мабуть, переконані, що вдала PR-акція, підлий фільм, знятий «під замовлення», за великі гроші, стане частиною пропагандистської кампанії і зможе переконати український політичний клас, простих українських обивателів у тому, що Георгія Гонгадзе убили ті самі люди (правда, трішки молодші) які вбили й президента США Джона Кенеді, Індіру Ганді і першого секретаря Ленінградського обкому Сергія Кірова.
До речі, для майстрів PR-технології – внести щось абсолютно чуже і нове в соціальну психологію, суспільну мораль, в масову свідомість – справа практично безнадійна.
У свою чергу, Леся і Мирослава Гонгадзе, як добрі християнки, просять зняти фільм для того, щоб сильні світу цього, можновладці, нарешті, залишили їх родину в спокої. І більше нічого не просять ці дві скромні жінки.
Як ви розумієте, читачу, Андрон Кончаловський живий класик, філософ і мудрець, визнаний в Росії моралізатор і прихильник дієтичної їжі, більш того, прихильник сильної, авторитарної, «підмороженої» держави, погоджується «безоплатно» (як говорила Сова з мультфільму про Віні-Пуха) зняти фільм. Читач здогадується, напевно, за чиїм сценарієм і на чиї гроші.
Ще раз повторюся, нічого цього в реальності не було і мені, авторові цих рядків, лише приснилося все описане. Ніхто нікуди не літав. А Кончаловський знімав фільм внаслідок того, що відвідало його натхнення, Божа Благодать.
Частина III
Ну, а зараз ось наступне:
Перше. Леоніде Даниловичу Кучма! Гріх робити висновки або когось засуджувати до суду. Але за все, що відбувалося в період того дикого і кривавого часу, коли Ви були президентом, відповідальність несете, в першу чергу, Ви, особисто! Це й називається «Тягар влади». Оскільки творіння зла приємніше для влади, бо наповнює владу особливим сенсом – безмежних можливостей.
Ось у Біблії прочитав, дуже доречно: «Жертва нечестивих – гидота, особливо коли з лукавством приносять її». (Кн. Притч Соломонових, 21-27).
Друге. Іноді у Львові, на вулиці Личаківській, біля Винниківського базару, я зустрічаю жінку, що самотньо йде, – Лесю Теодорівну Гонгадзе. Мені здається, якби невідомому Космосу треба було послати звісточку про те, що таке Україна – то в нескінченність пішов би портрет цієї жінки. Український бренд сьогодні – це не боксери Кличко, не футболіст Шевченко, а мати Георгія Гонгадзе.
І третє. Всі ми читали «Соляріс» Станіслава Лема, дивилися однойменний фільм Андрія Тарковського.
Це довга притча про те, що наша совість при певних обставинах може об’єктивізуватися, знайти плоть. Причому ця матеріалізована матриця, тінь, химера може прийняти або потворну форму величезної негритянки (так у книзі), або «величезного вуха», жахливого карлика або ж людини, в смерті якої винен ти і ніхто інший.
Мені б хотілося, щоб і режисер фільму «Битва за Україну», і всі, хто з наміром або з недомислу має відношення до цього підлого і жахливого фільму зрозуміли трагедію двох українських жінок, , що втратили чоловіка і сина. Смію нагадати читачеві, що знущання з них уже тривають одинадцять років.
Роман «Соляріс» закінчується словами головного героя: «Я жодної секунди не вірив, що рідкий гігант (планета «Соляріс»), який підготував смерть сотням людей і до якого десятки років уся людська раса безуспішно намагалася протягнути хоч би ниточку розуміння, що він, що несе мене несвідомо, як порошинку, - буде схвильований трагедію двох людей».
Віктор Тимошенко
