27 вересня відзначається Всесвітній день туризму (World Tourism Day) – міжнародне свято, засноване в 1979 році з метою пропаганди туризму, висвітлення його внеску в світову економіку і зміцнення зв'язків між жителями різних країн. Щорічно його присвячують якійсь конкретній тематиці, й в 2020 році тема свята звучить як «Туризм і розвиток сільських районів».

У Всесвітній туристській організації ООН (UNWTO) ніби щось знали, адже ще задовго до того, як через пандемію коронавірусу все в світі перевернулося з ніг на голову, 2020-й оголосили «Роком сільського туризму». Адже в нинішніх умовах, коли ми не можемо так просто поїхати у відпустку туди, куди ми хочемо, і, тим більше, відпочивати там без будь-яких обмежень, сільський туризм став більш ніж актуальний. Приїжджаєш собі у відокремлений регіон, насолоджуєшся природою подалі від галасу великого міста і натовпів туристів. Ось тобі і соціальна дистанція, і свіже повітря з активним відпочинком для зміцнення імунітету.

Сільський туризм – це величезні можливості для того, щоб нарешті вивести українські села на новий рівень, врятувати їх від бідності та вимирання

Відео дня

Якщо коротко, сільський туризм, також відомий як агротуризм, має на увазі використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості для створення комплексного туристського продукту. Втомлені від шаленого ритму великих міст туристи наслідують сільський спосіб життя, знайомляться з місцевими культурою і звичаями, беруть участь у традиційній сільській праці. В Європі це вже доволі популярний напрямок.

В Україні також по-тихеньку звертають увагу на такий вид відпочинку, тим більше, що у нас якраз дуже підходящі для сільського туризму як природні, так і культурні традиції. Все ж село завжди відігравало важливу роль в житті українців, і багато жителів країни зберегли сільські традиції й до наших днів.

При цьому агротуризм на ділі набагато ширший, ніж просто занурення в сільські будні, ніби до бабусі приїхав. В Національній туристичній організації України пояснюють, що сільський туризм – це ще й екотуризм, відвідування різних громад і територій, знайомство з культурою і традицією тих чи інших регіонів. Загалом, це може бути корисно, пізнавально і, звісно, розслабляюче.

З іншого боку, сільський туризм – це величезні можливості для того, щоб нарешті вивести українські села на новий рівень, врятувати їх від бідності та вимирання. Адже розвиток сільського туризму вирішує відразу кілька завдань:

  • мінімізує міграцію з сіл у міста;
  • забезпечує можливості для працевлаштування сільської молоді та етнічних меншин;
  • зменшує бідність;
  • зберігає культуру і спадщину.

Однак для того, щоб дати імпульс розвитку цього напрямку, слід проробити серйозну роботу, в тому числі на державному рівні. В першу чергу йдеться про професійну підготовку жителів села до надання туристичних послуг, що забезпечить сталий і збалансований розвиток сільського туризму. І справа не стільки у створенні відповідних навчальних курсів, вже ціла купа українських вишів готує фахівців у сфері туризму та гостинності, а й донести до жителів сіл важливість такої підготовки.

Крім того, здоровий розвиток сільського туризму вимагає впровадження державних і міжнародних стандартів, об'єднаних в комплексну систему якості, що відповідає сучасним вимогам ринку і підвищує рівень обслуговування. Можливо, для цього навіть доведеться придумати, як надати мешканцям сіл можливість постажуватися закордоном чи принаймні у великих містах України. Адже як можна забезпечити якісний сервіс, якщо ти не знаєш, як він виглядає взагалі?

Безперечно, сільський туризм в Україні вже є, але він переважно дикий. Так, на багатьох популярних напрямках, наприклад, в Карпатах, зараз можна без особливих зусиль знайти собі гостьову кімнату в садибі або цілий котедж. А часом навіть організувати за допомогою особливо заповзятливих місцевих жителів собі насичене цікавими активностями дозвілля. Але це скоріше точкове явище, яке при цьому ніяк не регулюється. Та й більшість корисної інформації про доступні послуги потенційний турист найчастіше дізнається вже на місці.

2020-й рік показав, що український турист дуже навіть готовий розщедритися всередині країни, але тільки за якісний і безпечний відпочинок

Але ж практично вся територія України – це потенційний простір для розвитку сільського туризму, самого різного за змістом і ландшафтам. Тільки чомусь одні "розкусили" фішку, як, наприклад, на Яремчанщині або на Закарпатті, а ось багато інших регіонів – поки не дуже.

Звісно, виглядає романтичним – приїхати в якесь село і знайти собі там нічліг на свій страх та ризик. Але, повірте, це розвага на любителя. І не варто недооцінювати українського туриста, мовляв, він бідний і не готовий платити великі гроші, а тому йому і аби як зійде. 2020-й рік показав, що український турист дуже навіть готовий розщедритися всередині країни, але тільки за якісний і безпечний відпочинок.

А ще сільський туризм тісно пов'язаний з гастротуризмом. Знову ж таки, в Україні величезна кількість фермерських господарств, де можна спробувати екологічно чисту і унікальну продукцію, яку не завжди і в Києві знайдеш. Це і домашні сири, і вина, і екзотика на зразок равликових, бджолиних або страусових ферм. Більш того, ці господарства цілком можуть запропонувати своїм гостям не тільки їжу для шлунка, але і для розуму – пізнавальні екскурсії або ж активний відпочинок. А ще комфортабельне житло.

І не варто забувати про традиційні ремесла, на зразок ткацтва, вишивки або різьблення по дереву. Навіть зараз ці товари з національним сільським колоритом користуються непоганою популярністю серед жителів великих міст. Вони не проти заплатити пристойні гроші за такі товари в столичних магазинах або ж записатися на курси рукоділля в містах, далеких від сільського життя. Уявіть, як би туристу все це "зайшло" в "природному середовищі"!

Проблема тільки в тому, що таким локаціям часом не легко достукатися до потенційного клієнта. Для цього потрібно проводити більше виставок, ярмарків, фестивалів, причому не тільки в Києві й не лише влітку всього раз-два. В одному тільки Закарпатті можна регулярно проводити всілякі фестивалі сиру і вина. Тим більше, і локацій для цього більш ніж достатньо – скільки старовинних замків і фортець.

Також потрібна підтримка держави – як матеріальна шляхом грантів і податкових пільг, так інформаційна за допомогою тих же прес-турів або публікацій в соцмережах. Звичайно, нове Держагенство з розвитку туризму намагається працювати в цьому напрямі, але, по-перше, у агентства не так багато повноважень, по-друге, у нього практично немає фінансування.

***

2020-й серйозно вдарив по світовому туризму, особливо по найбільш популярним і розвиненим напрямкам. З іншого боку, він дав можливості для розвитку інших секторів, у тому числі сільського туризму. І це якраз те, що має величезний потенціал в Україні. Однак не можна втрачати час, адже зараз саме час "застрибнути" у вагон можливостей, розробивши турпродукт на гідному рівні, щоб і турист був задоволений, з бажанням повернутися, і задіяні в індустрії місцеві жителі отримували хороший дохід.

Марина Григоренко