Львів. 25 листопада. УНІАН. 34-річний Станіслав Луценко, який майже третину життя провів за ґратами, продовжує мотати строк за вбивство в Дрогобицькій колонії на Львівщині, незважаючи на те, що Європейський суд ще три роки тому визнав його невиновність, а Україна погодилася із цим рішенням і навіть виплатила йому компенсацію в 2 тис. євро. У знак протесту чоловік зашивав собі рот. Досвідчені юристи в шоку: з такими жахами вони зіштовхуються вперше за свою практику.
Луценко розповів, що був 18-річним хлопчиськом, коли його звинуватили в тому, чого не робив, - пише "Сегодня". 13 листопада 1995-го він чекав друга біля моста на окраїні Донецька. І виявився мимовільним свідком вбивства: двоє чоловіків розстріляли третього, він злякався й кинувся навтьоки. Пізніше виявилося, що там був убитий місцевий бізнесмен. Люди говорили, що це нібито бандит Михась-молодший, родич Михася (кличка Сергія Михайлова, лідера Солнцевскої братви, що промишляла тоді в Москві) - тоді були лихі 90-і. А вже через пару днів з випадкових свідків його «перейменували» в організатора й виконавця замовленого вбивства.
Водій загиблого спочатку зізнався, що нібито замовив шефа, а Луценко погодився його вбити за 12 тис. доларів. Але вже через три дні «замовник» поскаржився в прокуратуру, що міліція загрожувала йому розправою, якщо той не звалить провину на Луценка.
Тим часом Станіслава, за його словами, катували в СИЗО, вибиваючи визнання. Але після додаткового розслідування Донецький облсуд виправдав Станіслава, а сам він виїхав в Узбекистан, улаштувався на тракторний завод, став членом ради директорів. І навіть не підозрював, що на батьківщині скасували виправдувальний вирок, а його оголосили в розшук.
«В 2002-м, в 25 років, пішов в українське посольство, щоб поміняти фото в паспорті. Там мене заарештували», - згадує в'язень. Суд визнав достовірним обвинувачення шестирічної давнини й дав йому 13 років (взяли ті ж показання екс-водія вбитого бізнесмена, сам водій безвісти зник ще в 96-м). Луценко поскаржився в Європейський суд.
«І коли в грудні 2008-го в Страсбурзі визнали, що мене засудили несправедливо, тюремники почали мстити" - згадує він. - Били, не передавали ліків, не давали зустрічатися з адвокатами й рідними, підкидали заборонені речі. На знак протесту я оголосив голодування й зашив собі рот, щоб мене насильно не годували».
Чоловіка кидали з однієї зони в іншу. Усього він поміняв сім в'язниць, хоча не був злісним порушником. В останнім "пристанищі", Дрогобицькій виправній колонії, зізнається в'язень, його не кривдять. Справу Луценка повинен переглянути Верховний суд.
У травні цього року Дрогобичський міськсуд ухвалив відпустити Луценка, але прокуратура спростувала це рішення, ніби, колись в ув'язненого знаходили заборонені гроші і мобілку.
