31 липня Верховна Рада погодилася з пропозицією уряду і прийняла зміни до Податкового кодексу, згідно з якими введено новий загальнодержавний військовий збір у розмірі 1,5% зарплати фізичних осіб. За оцінками уряду, введення військового збору дозволить додатково залучити до держбюджету 2,9 млрд грн..
З дня ухвалення рішення про стягування військового збору минув тиждень. За даними Держказначейства, 6 серпня почалися його надходження до держбюджету. На жаль, за цей час від уряду не було повідомлень про те, на що саме підуть ці гроші і хто буде їх розпорядником, хто гарантуватиме нам, платникам податків, що гроші підуть саме на воєнні потреби. А водночас інформагенції повідомляють:
"Генпрокуратура виявила на підприємствах Укроборонпрому відсутність 189 одиниць автомобільної і бронетанкової техніки";
"На Житомирському бронетанковому заводі викрито злочинну схему розкрадання коштів, що заподіяло збиток на суму близько 1 млн євро";
"Генпрокуратура виявила розкрадання військового майна на 27 млн грн";
"Прокуратура розкрила на Київському бронетанковому заводі нові факти зловживань на 16,8 млн грн";
"У Миколаївській області чиновники облздраву намагалися завищити на 35 тис. грн вартість устаткування "швидкої допомоги" для АТО"...
І це – лише за липень цього року!
Не дивно, що у громадян з'являються сумніви у здатності держави ефективно, без зловживань розпоряджатися їхніми коштами.
Навіть якщо не брати до уваги корупційну складову, є інша сторона проблеми - повільність державної машини. Так, на початку червня з'ясувалося, що впродовж двох місяців дії акції "Підтримай Українську армію" Міністерство оборони використало лише 5% із більш як 120 млн грн благодійної допомоги, що на той момент надійшла від громадян. Тоді ж стало відомо, що з майже 4,8 млрд грн, виділених з резервного фонду держбюджету на відновлення справності озброєння і військової техніки, закупівлю паливно-мастильних матеріалів; закупівлю і модернізацію озброєння, забезпечення бронежилетами, харчування особового складу, зв'язок, допомогу сім'ям учасників АТО і т. д. чинами від Міноборони використані лише 640 млн грн, при цьому левова частка цих коштів – більш як 400 млн – на грошове забезпечення військовослужбовців.
Напевно, не лише мої друзі після оприлюднення цієї інформації перестали надсилати смс-ки на допомогу армії. Ні, не перестали допомагати, а просто почали віддавати гроші волонтерам, які швидко і предметно купували бригадам в зоні АТО тепловізори, берці, шоломи, бронежилети, намети, ліки… - саме те, чого найбільше у цей момент потребує солдат.
І тут знову виникає питання: чи має намір уряд включати волонтерів до складу комісій Міноборони із закупівель для потреб армії? Бо в суспільстві вже є переконання, що волонтери не купуватимуть спорядження утридорога, не закладатимуть у вартість партії бронежилетів 30-відсотковий «відкат», не оформлятимуть «липові» документи на неіснуючі поставки, щоб потім отримати відшкодування ПДВ... На жаль, усе вище перелічене – це реалії наших збройних сил, які поки що не вдалося зламати.
Звичайно, ми поки що не європейські платники податків, які в деяких країнах мають право самі визначати, на яку галузь буде витрачено їхні гроші, але хотілося б бути упевненим, що воєнний збір буде спрямований на посилення боєздатності армії: на боєприпаси,на форму, на харчування учасників бойових дій, на підготовку мобілізованих, на допомогу пораненим, а не просто, наприклад, на виплату зарплати 180 тис. чоловік, які числяться у Збройних силах України, оскільки з них, за даними колишнього начальника Генштабу Володимира Замани, 110 тисяч - "повний обоз": службовці військкоматів, системи управління і військової освіти, медпрацівники, оркестри, склади та арсенали...
Загалом, для більш ефективного громадського контролю доцільно було б створити на сайті Міноборони чи Мінфіну окремий розділ «Воєнний збір», на якому буде розміщено всю інформацію: про суму зібраних коштів, бажано – за регіонами, про потреби учасників АТО, оголошення про тендерні закупівлі та їхні результати, прізвища відповідальних за проведення тендерів осіб тощо.
Можливо, тоді нам не доведеться читати повідомлень від Генпрокуратури, що «службові особи Міноборони тривалий час зволікали з початком процедури придбання кулезахисних шоломів та бронежилетів та штучно затягували договірний процес закупівлі. У результаті таких дій за два з половиною місяці зволікання майже 200 військовослужбовців Збройних Сил України, не маючи індивідуальних засобів захисту у вигляді шоломів, отримали поранення голови…»
