Експерти вважають, що без турботи про педагогів Україна не матиме якісної освіти. Про це свідчать результати опитування, проведеного Інститутом Горшеніна. Опитування було про те, що насамперед слід змінити в системі сучасної шкільної освіти.
Шалва АМОНАШВІЛІ, почесний академік Російської академії освіти, керівник Міжнародного Центру гуманної педагогіки, доктор психології, професор, педагог і психолог, один з основних авторів системи початкового навчання дітей із шестирічного віку вважає, що ключовим моментом у системі шкільної освіти має стати турбота про педагогів. «Насамперед – це турбота про вчителя. Якщо вчитель буде задоволений, – він освічений, він розвинений – тоді і з освітою все буде добре. Найголовніше - це підвищити турботу про вчителя. Якщо вчитель одержує нормальну зарплату і суспільство ставиться до нього уважно, і розвивається творчість вчителя – тоді освіта врятована», - сказав Ш.АМОНАШВІЛІ.
Лідія ВАЩЕНКО, начальник відділу природно-математичної і технологічної освіти Міністерства освіти і науки України вважає, що зміни системи освіти необхідно розпочинати з підготовки вчителя. «Треба змінити систему підготовки вчителя. Вчитель має бути компетентним, добрим, мати високий рівень культури і любити дітей. Також нам необхідно змінити організацію навчально-виховного процесу. Сьогодні в процесі навчання ми більше зосереджені на тому, щоб дати дітям багато знань. А в сучасному світі важливіше навчити дитину вчитися. Тобто мета навчання – не сума знань, а компетенції, життєві навики», - сказала Л.ВАЩЕНКО.
Також експерт підкреслила важливість створення національної системи моніторингових досліджень якості освіти та участі школярів України в міжнародних порівняльних дослідженнях. «Усі передові країни світу беруть участь, як мінімум, у чотирьох таких дослідженнях. Досвід країн з ефективною освітою свідчить про те, що моніторинг якості освіти – це шлях до її поліпшення. У 2011 році ми плануємо вдруге взяти участь у дослідженні якості природно-математичної освіти (TIMSS) і вперше в дослідженні учнів щодо читання тексту з розумінням (PIRLS). Аналіз результатів таких досліджень дає можливість подумати, проаналізувати та обрати напрямки коригування навчального процесу і підготовки педагогічних кадрів», - сказала Л.ВАЩЕНКО і додала, що взагалі по-іншому будувала б школу. «Я думаю, що важливо, щоб у центрі школи розташовувалася бібліотека, обладнана комп`ютерною технікою, а по радіусу розміщувалися навчальні кімнати, теж обладнані. Для того, щоб можна було навчати дітей за новими технологіями», - вважає експерт.
Сергій ВЄТРОВ, директор Відкритої педагогічної школи, доцент Київського міського педагогічного університету ім. Б.Грінченка причину проблем середньої освіти бачить у тому, що, за інерцією, на освіту перейшла та ж логіка управління, що й у галузевих міністерств – промисловості, сільського господарства. «Жорстка вертикаль, управління зверху, знизу, планування і сувора звітність. Це не дає результату. Це видно і з досвіду зарубіжних країн. У всьому світі існує і працює суспільно-державна система освіти. У нас - у чистому вигляді державна. У нас декларується в доктрині про те, що ми переходимо до державно-суспільної системи освіти, але крім різних гасел це на ділі нічим не підкріплено», - каже С.ВЄТРОВ. На його думку, так відбувається тому, що ніхто не хоче віддавати владу громадськості в особі наочних асоціацій, педагогічних спілок, котрі, як фахівці, взяли б на себе утримання освіти і контроль за її якістю. Тобто визначали б, чому навчати. «А держава, звісно, мала б залишити за собою інфраструктуру, матеріальну базу, зарплату тощо», - вважає експерт. Також, на думку С.ВЄТРОВА, ефективним було б створення освітніх округів у регіонах. «Є 10-12 шкіл в окрузі і є рада округу, куди входять і педагоги, і батьки, і роботодавці, і управлінці. І вони визначають політику життя шкіл у своєму окрузі. Ось такі кроки дали б результат, як це вже відбувається в усьому світі», - вважає С.ВЄТРОВ.
Марина ТКАЧЕНКО, експерт Інституту Горшеніна у сфері соціального проектування, вважає, що сподівання на справжню реформу середньої школи з кожним роком стають дедалі эфемернішими. «Мислення чиновників від освіти роками гальмує на рівні формальних рішень: а давайте зробимо дванадцятирічку. А нехай буде не п’ятибальна, а дванадцятибальна система оцінки знань. А нехай будуть не чверті, а семестри. А давайте введемо тестування», - каже М.ТКАЧЕНКО. На її думку, такі формальні рішення нічого не змінюють у суті шкільної освіти. «Чому немає експертних дискусій про зміну змісту освіти? Про модернізацію підходів до передачі навчального матеріалу? Про способи організації самого матеріалу? У тих, хто відповідає за середню школу, існує небезпечний міф про те, що освіта дорівнює сумі знань. Цей кількісний підхід, цей болісний ажіотаж навколо обсягу знань робить практично неможливою постановку питання про розвиток мислення дитини. Школа вимагає точного відтворення формулювань і визначень, простору для розвитку в ній не існує. До речі, саме через це блискучі шкільні відмінники дуже часто стають невдахами в дорослому житті», - вважає М.ТКАЧЕНКО. Експерт зазначила і ще один важливий момент, котрий, зазвичай, упускають, коли говорять про реформу школи: «Необхідна реформа педагогічної освіти, нова концепція підготовки педагогів. І необхідний загальнокраїновий конкурс на розробку такої концепції».
