Мабуть, важко не помітити, що з послабленням карантину в Україні різко зросла кількість злочинів, пов’язаних із застосуванням вогнепальної зброї. І цьому є кілька передумов.
Насамперед - відкат злочинності з точки падіння. Коронавірус та карантин стримували злочинців. Принаймні, якщо вірити статистиці, кількість злочинів в Україні та інших країнах, які вжили обмежувальних заходів через пандемію, знизилось приблизно на 30%. Зрозуміло, злочинці нікуди не ділись, а просо, як і інші, сиділи і вичікували можливості зайнятись своєю справою, планували життя після карантину.
Будь-яке соціальне явище, яке забороняли, після того, як зняли обмеження, очікує вибух. Вибух походів у парки та торгові центри, вибух розлучень та тієї ж злочинності – це все ефект «відкладених рішень». І той момент, коли треба реалізовувати свої плани.
До цього додається і особливість нашого сприйняття. Ми довго перебували в умовах, коли нас турбував лише коронавірус. Буквально – у власній «бульбашці». Так довго, що почали забувати, що є загроза, зокрема, вуличної злочинності.
Будь-яке соціальне явище, яке забороняли, після того, як зняли обмеження, очікує вибух
Друге - крім суто кримінальних, є й соціально-психологічні чинники, що впливають на збільшення кількості злочинів. Насамперед, під час карантину зростає вживання алкоголю (його продажі в Україні зросли від 5 до 20%). А кількість убивств у стані алкогольного сп’яніння, у порівнянні з убивствами з метою наживи, більша у 5-9 разів.
Додам, до цього старі проблеми:
а) популяризацію насилля як методу досягнення цілей;
б) збільшення кількості вогнепальної зброї на руках у населення – як легальної, так і нелегальної.
Та вогнепальна зброя не вбиває сама по собі, але в неадекватних руках вона збільшує кількість жертв злочину. Не варто дивуватись, що значна частина злочинів зі зброєю у посткарантинний час – це злочини, у яких каталізатором був алкоголь.
Коли зараз говорять про посилення перевірки власників зброї, мене дивує, чому не перевіряють тих, хто дає дозволи (наприклад, наркологів). Або чому до цього часу ніхто не знає точно, скільки у нас власників нагородної зброї, за допомогою якої, виявляється теж кояться злочини? І що додатковими перевірками легальних власників зброї хоче добитись держава? Сформувати переконання, що тримати нелегальну зброю – мати менше проблем?
Третя велика передумова зростання злочинів, у тому числі збройних, - економічні чинники. Криза спричиняє безробіття. Напряму воно не веде до зростання злочинів зі зброєю (хіба до самогубств). Та й людина не піде відразу вбивати. Але зростання дрібних злочинів зростання безробіття спричинить.
Окрім цього, економічна криза призводить не тільки до безробіття. А й до боротьби за переділ різноманітних підприємницьких ніш
Більша проблема безробіття, у тому числі й тимчасового, в якому багато хто перебуває у період «адаптивного карантину», - воно підштовхує до асоціальної поведінки (насилля у сім’ї, алкоголізм, наркоманія). І найбільша небезпека для пересічного українця – від злочинів на побутовому ґрунті.
Окрім цього, економічна криза призводить не тільки до безробіття. А й до боротьби за переділ різноманітних підприємницьких ніш. На жаль, часто така «конкурентна боротьба» в українських умовах здійснюється насильницькими методами. І найбільша проблема, як на мене, не лише у тому, що правоохоронці не справляються зі своїми функціями чи часто самі контролюють окремі сфери бізнесу. А й у тому, що держава не може сама створити незаангажовані (некорумповані) механізми урегулювання спорів. Тож бізнес врегульовує їх своїми, зручними і прийнятними для себе методами. А потім – традиційно – держава легітимізує той порядок (і поділ ринку, і самозахоплення, і самобуди), який створився незаконними і часто злочинними методами. Мета в українській економіці виправдовує засоби.
Та все ж, зараз у нас не 90-ті, як би хтось, хто намагається сформувати недовіру до держави Україна, не хотів переконати суспільство у зворотному, і як би не хотів створити такі страхи. Але заперечувати, що на нас чекає період, коли злочинність, у тому числі й зі зброєю, буде вища, ніж у «старі добрі» докарантинні часи, не варто.
Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму
