Про географію цього явища у перших хліборобів, а також про те, навіщо їм були потрібні віск і мед, повідомляється в журналі Nature.
Хоча медових бджіл зображували на багатьох відомих наскельних фресках і творах єгипетського мистецтва, точних археологічних даних про перші випадки збору меду та воску досі представлено не було, передає Lenta.ru.
Читайте такожВ Таїланді бджоли почали охороняти рисові поля від диких слонів
Щоб заповнити цей пробіл у знаннях, міжнародна група вчених провела аналіз приблизно шести тисяч глиняних черепків з 150 районів Євразії і Північної Африки, що належать до епохи завершення останнього льодовикового періоду (10 тисяч років тому). Саме тоді люди почали перехід від кочового до осілого способу життя.
Найдавніші хімічні сліди контактів людини з медоносними бджолами датуються часом близько 9 тисяч років тому; вважається, що сталося це на території сучасної Туреччини. Через кілька тисячоліть бджолиний віск потрапив на Балкани, в Центральну Європу і на північ Африки. Верхня межа поширення бджільництва в той час — Данія і південь Британії.
Вчені вважають, що віск був потрібен стародавнім людям для склеювання стріл (копій) з кам'яними наконечниками або надання посуду водовідштовхувальних властивостей. Мед же був ледь чи не єдиним джерелом солодкого в той час.
За даними генетичних досліджень, медоносні бджоли (Apis mellifera) виникли в Азії приблизно 300 тисяч років тому, а потім швидко поширилися по Європі та Африці. Під час останнього льодовикового періоду географічний ареал бджіл в Європі тимчасово скоротився. Зараз бджолам по всьому світу загрожує вимирання.
