Конституційному суду відвели в ній своє, на цей раз гідне місце Конституційний суд у п`ятницю вирішив, що використання «прапора Перемоги» під час офіційних заходів разом з Державним прапором України суперечить Конституції.
От так просто, знаєте, взяли і вирішили, що не треба. Не будемо тріумфувати. Хоча цікаво, як відреагує на рішення вся ця зграя «переможців» з російського блоку, і інші утриманці-професійні росіяни з Криму. Але я зараз не про них, ну, капає їм копійка з російського бюджету – і хай капає.
Я про інше. Інцидент з червоним прапором, здається, вичерпаний. Так, ніби й не було всієї цієї планомірної провокації. Неначе Верховна Рада, яка «прийняла» вже всі потрібні закони і яка «здійснила» реформи, не вирішила напередодні 9 травня раптом чомусь прийняти закон про використання цього прапора. Неначе молодчики, спроможні в своєму цілком дітородному віці заробити тільки на реалізації розколу України, не приїжджали до Львова з червоними ганчірками, влаштовуючи провокації. Неначе не було того, що, експлуатуючи почуття львівських людей похилого віку, кримські «гості» кинули їм жалюгідну подачку в п`ять курортних сертифікатів, і за неї 9 травня весь день тягали їх по місту в автобусах, щоб вивантажити в Львові на Пагорбі Слави і дати камерам російських телеканалів зняти натовп свободівців, що розгойдує їх автобус, штучно народжуючи тему фашизму в Україні. Нібито чинуші виконавчої влади не ходили під цим прапором 9 травня по містах і селах південного Сходу, не зважаючи на те, що закон про його використання не був підписаний Президентом.
Знаю, що наші націонал-демократи готують запити в Генпрокуратуру про притягнення до кримінальної відповідальності чиновників тих областей, де в порушення Конституції і за відсутності підпису Президента червоний прапор використовувався разом з державною символікою. Добре б позаводити на цих чиновників кримінальні справи. Не для того, щоб посадити, ні. (За великим рахунком, не вважаю потрібним забороняти, щоб комуністи чи ті ж люди похилого віку використовували червоні прапори в своїх особистих демонстраціях). Але треба, щоб чиновники походили на допити і надалі не поспішали так жваво користуватися тоталітарною символікою і захаращувати нею державні заходи.
Ми з друзями довго сперечалися, чому ця історія провокації («червоний прапор») взагалі трапилася і чому закінчилася саме так. Хтось був переконаний, що Президентові не властиво замислюватися над гуманітарними питаннями, і він просто пішов на поводі своєї адміністрації і її політтехнологів, які родом з Москви. А потім, коли зрозумів, що це так далеко зайшло, користі йому особисто від цієї провокації ніякої, а безладів – море, то дав сигнал КС, щоб прапор відмінили. Інші були переконані: Президент підкоряється рішенням Москви, і червоний стяг скрутили, оскільки провокація «прапор одноразового використання» закінчилася. Треті все-таки вважали, що Президентові підказали: не можна через якийсь червоний прапор конфліктувати з половиною України, тим більше, що на Східній Україні рейтинги падають катастрофічно.
Минулого року, коли я описувала, як КС миттю поміняв Конституцію-2004 на Конституцію-1996, я пропонувала виділити в Мін`юсті кімнатку для суддів КС, а будівлю КС віддати під вар`єте або торговий центр. Тоді я вважала, що краще віддати його під вар`єте. А зараз думаю, що краще все-таки влаштувати там торговий центр. Тут можна придбати все. Навіть цілком правильне рішення – таке, як про червоний прапор.
Маша Міщенко
