З правового курйозу розпочався розгляд в Конституційному суді подання про надання висновку щодо відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроекту щодо недоторканості народних депутатів України та суддів. Представляти уряд на засіданні КСУ мав міністр юстиції України Павло Петренко, але в суд прийшла його перший заступник Наталія Севостьянова. КСУ не дозволив їй представляти Кабмін, оскільки щодо цього не було належним чином оформлених документів. Бідна та країна, в якій профільне міністерство не знає як працювати з Конституційним судом і які доручення мають надаватися для заміни представника. Однак все закінчилося тим, що Петренко таки прийшов в Конституційний суд особисто.
Потім пристрасті розгорілися навколо президентського законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів та суддів (№1776), котрий 5 лютого Верховна Рада України 365 голосами передала на висновок до Конституційного суду. Після такого висновку, на наступній сесії, тобто не раніше вересня 2015 року, рішення про підтримання законопроекту може прийматись парламентом України. Проте, це лише в казці все має закінчуватися щасливо. Насправді підводних каменів вистачить, щоб в черговий раз все закінчилось безрезультатно.
Законопроектів, якими передбачалося змінити Конституцію щодо обмеження депутатської недоторканості, було немало, були і висновки КС з цього приводу, але кінцевого голосування в мінімум 300 голосів жодного разу не відбувалося. Пояснення були різні, але суть одна - депутатам це не було потрібно.
З цього приводу цікавий діалог відбувся під час відкритої частини пленарного засідання КСУ. Суддя Віктор Шишкін нагадав, що, зокрема, в рішенні КС від 10 липня 2012 року вже надавався висновок щодо зняття депутатської недоторканості. «В частині зняття депутатської недоторканості, що той законопроект, що цей законопроект - це брати-близнюки», - зазначив він. При цьому зауважив, що, оскільки тоді висновок КС був позитивний, то сьогодні видається дивним, що це питання не було завершено голосуванням в парламенті, а до Конституційного суду знову принесено аналогічний законопроект.
Постійний представник Верховної Ради у Конституційному Суді Анатолій Селіванов спочатку пояснив, що сьогодні в законопроекті, на відміну від попереднього, є ще й норми про обмеження недоторканості суддів. А потім чесно додав, що не було тоді політичної волі в парламенті для ухвалення остаточного рішення.
Як на мене, то і зараз, незважаючи на 365 голосів за направлення законопроекту до КС, досить сумнівною є наявність такої волі у парламенту. Чим більшим буде розбрат в парламентській коаліції, тим менше шансів на ухвалення такого рішення. Оскільки всі розумітимуть, що якщо ти пішов проти влади і своїх колишніх колег, то великі шанси того, що знайдеться багато способів закрити рота тим, хто вибивається із зграї.
Як відомо, змінами до Конституції передбачається виключити з Конституції частини 1 і 3 статті 80, тобто йдеться про положення, яким визначено, що народним депутатам гарантується депутатська недоторканність, а також положення, згідно з яким народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Адже не даремно кажуть, що головне, щоб була людина, а стаття завжди знайдеться.
Щодо іншої частини законопроекту, де йдеться про обмеження суддівської недоторканості, то тут все досить непросто. Через що на засіданні КС пристрасті розгорілися не на жарт. Виступи представників суддівського корпусу починалися «за здравіє», тобто, мова йшла про те, що даний законопроект відповідає статтям 157 і 158 Конституції України, «але»… І далі йшли аргументи, які, по великому рахунку, зводилися до примітивного - руки геть від недоторканості суддів. Втім, все це було загорнуто в красиву юридичну казуїстику.
Багато було розмов навколо того, що пропонуються зміни до частини 3 статті 126, згідно з якими суддя не може бути затриманий без згоди Вищої ради юстиції, і до нього не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання при вчиненні або безпосередньо після вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Сьогодні таку згоду дає Верховна Рада України. Суддя Верховного суду України Василь Гуменюк зазначив, що це питання, а також питання щодо призначення суддів, треба забрати з компетенції парламенту. В той же час він вважає, що і не доцільно передавати ці питання ВРЮ «в тому вигляді, в якому вона зараз є», бо тоді буде знову політичний вплив, оскільки до її формування докладається і парламент, і уряд. Гуменюк, як і представник від Ради суддів України Михайло Новіков, хочуть, щоб ВРЮ вибирали в основному судді. Правда, один вважає, що це має бути з’їзд суддів, а інший – що Рада суддів України. Мовляв, вони політично менш заангажовані і більш незалежні. Досить спірна теза, бо незаангажованість суддів скоріше байка, ніж реальність.
Гуменюк вважає, що недоторканість суддів має залишатися. За його словами, «функціональний суддівський імунітет», тобто неможливість бути притягнутим до юридичної відповідальності за діяння, вчинені у зв'язку зі здійсненням правосуддя безпосередньо в суді, є недостатнім, «оскільки ми не англійський суд і нам справу приносять спочатку для судового слідства, збирання доказів по цивільній та інших справах».
По міміці деяких суддів КС, здавалося, що їм такі позиції були близькими. Це помітив і Селіванов, який розсипався в компліментах на адресу конституційників і зауважив, що Конституційний суд є особливим, що в нього «не може бути неправосудних рішень», а «судді, які здійснюють конституційне правосуддя мають все ж таки особливий статус»…
Висновок Конституційного суду щодо недоторканості народних депутатів України та суддів має з’явитися до кінця квітня. Принаймні, таку ймовірність припускає міністр юстиції, посилаючись на те, що це - невідкладний законопроект.
Втім, існує дуже велика ймовірність того, що майбутнє рішення КС може внести сумбур в маси. Бо якщо беззаперечно буде прийнято тези щодо скасування недоторканості народних депутатів і визнано такі пропозиції конституційними, то часткове непризнання ряду положень, що стосуватимуться звуження недоторканості суддів, може мати прогнозовані результати. Бо депутати зможуть цим скористатися, щоб не голосувати за скасування свого імунітету.
Ця історія стара як світ. І повторювалася неодноразово, у різних варіаціях.
Зараз лишається сподіватись на одне, що якщо місцеві вибори відбудуться восени 2015 року, тобто не будуть перенесені, то, в принципі, парламентські партії коаліції можуть «для піару» проголосувати за скасування недоторканості депутатів. Але тут питання і в тому, чи до вересня існуватиме коаліція в понад триста «штиків».
Надія Пришляк, УНІАН
