Вівторок,
06 грудня 2016

Наші спільноти

ДумкаВід роботи коні дохнуть?

Існують не тільки «бородаті» анекдоти, але такі ж парламентські історії. Одна з них – про визначення днів для голосування у Верховній Раді. Згідно з Регламентом, на сесійному тижні їх чотири. Вівторок і четвер - ранкове та вечірнє засідання, а у середу і п’ятницю депутати працюють пальцями лише в першій половині дня. Останнім часом практика стабільно неприйнятна: в середу і п’ятницю рішень від парламенту не дочекаєшся, бо банально немає голосів – по залу бродять не більше 150 депутатів.

Відповідь тих, хто не приходить на засідання в ці дні – «оригінальна» у своїй простоті: все одно голосів немає, то чого даремно ходити (цікаво було б, якби лікарі або вчителі без серйозних причин на роботу не вийшли). Однак у Регламенті чітко виписано, що підставою для відсутності депутата на засіданні є виконання ним в цей час доручень Верховної Ради та інші поважні причини: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка у зв'язку з народженням дитини, відпустка для догляду за дитиною, відпустка у зв'язку з одруженням, відпустка у зв'язку зі смертю рідних, документально підтверджені транспортні перешкоди.

Втім, ганьбу з напівпорожнім залом завжди намагалися прикрити ініціюванням голосування не кожного дня, а лише день чи два на пленарному тижні.

Втім, ганьбу з напівпорожнім залом завжди намагалися прикрити ініціюванням голосування не кожного дня, а лише день чи два на пленарному тижні. Зараз ця тема знову набуває актуальності. Поточна оригінальність ситуації лише в тому, що, скоріш за все, така пропозиція буде озвучена в Брюсселі за результатами звіту місії Європейського парламенту з оцінки потреб Верховної Ради України, очолюваної Петом Коксом. Серед інших нововведень місія може запропонувати парламенту робити закритими погоджувальні ради по понеділках. Щоб, мовляв, депутати не піарилися (хоча, насправді – щоб журналісти менше чули і депутатам було легше робити потрібні оборудки). З такою ідеєю колись вже виступав Сергій Пашинський, але тоді його затюкали. Втім, думка пішла у маси, тобто, до міжнародних структур.

«Український тиждень» в Європарламенті в Брюсселі розпочнеться з 29 лютого і триватиме до 2 березня. І туди зібралася делегація з більш як 40 народних депутатів, серед яких лідери фракцій та груп парламенту і голови комітетів.

Загалом, ініціатива щодо голосування двічі на тиждень не є новою. В українському парламенті вона виникає тоді, коли валиться коаліція, коли немає голосів для ухвалення рішень. Хоча, пам’ятаю, колись, коли йшлося про важливі рішення, де кожен голос був «на рахунку», депутата, щоб проголосував, приводили «під руки» навіть з лікарні.

Згадайте також «регіоналів», які в 2013 році ініціювали голосування лише у вівторок та четвер, бо не могли своїх «відпочивальників» зібрати на цілий сесійний тиждень. 

Згадайте також «регіоналів», які в 2013 році ініціювали голосування лише у вівторок та четвер, бо не могли своїх «відпочивальників» зібрати на цілий сесійний тиждень. Тоді близькі їм по духу комуністи не підтримали ініціативу і ця історія канула в небуття.

Іще раніше, у 2003 році, коли головою Верховної Ради був Володимир Литвин, парламент ухвалював рішення, щоб голосувати саме двічі на тиждень - у вівторок і четвер, а до того - лише раз на тиждень у вівторок.

Тому, здавалося б, у сьогоднішній ініціативі, яка вкладена у вуха представникам місії Європарламенту, немає нічого надзвичайного. Однак, насправді, це не потреба часу, а лишень небажання продуктивно працювати. Справа у тому, що для Верховної Ради вже стає доброю традицією, незалежно від партійного структурування, спочатку тягнути кота за хвіст, а потім стаханівськими темпами, нерідко - вечорами та ночами, дуже часто – з голосу – ухвалювати щось таке, щоб ніхто не здогадався, чиї там інтереси зашифровані…

Крім того, в нинішній ситуації, коли коаліція ніби формально є (правда, цього ніхто не може, точніше, не хоче підтвердити), голоси шукати дуже важко. Фактично, депутати фракцій «Батьківщина» та «Самопоміч» відкликали свої підписи з-під коаліційної угоди. Історія із фракцією Радикальної партії є мутною. Спікер парламенту Володимир Гройсман каже, що хоч три фракції із п’яти вийшли із коаліції, але «де-юре голоси в коаліції є», бо є 237 підписів народних депутатів під коаліційною угодою. Але, якщо врахувати, що фракції «БПП» та «Народний фронт» разом мають 217 нардепів, то виникає питання: хто ті ще 20, чиї підписи залишаються? До того ж, вже кілька депутатів заявили про намір вийти з фракції «БПП» та з коаліції…

В такій ситуації кожен раз потрібно буде шукати голоси в групах та «Опозиційному блоці», а також серед позафракційних. І все це - торги за привілеї в бізнесі.

На наступному тижні переговори про створення нової коаліції продовжаться.

Звісно, якийсь «гібрид» парламентарі можуть зорганізувати, бо на вибори не хочеться іти нікому, крім двох парламентських сил, які можуть набрати більше голосів, ніж зараз мають.

Звісно, якийсь «гібрид» парламентарі можуть зорганізувати, бо на вибори не хочеться іти нікому, крім двох парламентських сил, які можуть набрати більше голосів, ніж зараз мають. Для великих гравців - «БПП» та «Народного фронту» - гра у вибори є ризикованою. Тому інстинкт самозбереження штовхатиме депутатів на чудернацькі комбінації.

Втім, процес на знищення цього парламенту запущено. І лише питання часу, коли він буде повністю завершений.

Надія Пришляк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Читайте також
Новини партнерів

Новини політики

loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку