Україна продовжує наповнювати бюджет Росії, яка окупувала Крим і деякі райони Луганської та Донецької області, через імпорт великих об’ємів нафтопродуктів. Разом із цим українські нафтопереробні підприємства недовантажені, що відбивається на кінцевій вартості пального для споживача.
На думку Юлії Підкоморної, президентки Української енергетичної асоціації, ексзаступниці міністра енергетики та вугільної промисловості, енергетична залежність України від країни-агресора стає все більш очевидною та скоро досягне "точки неповернення".
Як свідчать дані Державної митної служби, протягом 2019 року на ринках нафти та нафтопродуктів зберігається значна залежність України від імпортних поставок (близько 20 країн). Основні види палива, що імпортує Україна в частині високооктанових бензинів, складають поставки з Білорусі (понад 65% в загальному обсязі імпорту) та Литви (близько 30% в загальному обсязі імпорту). Серед імпорту дизельного палива переважає дизельне паливо з Білорусі (понад 40% в загальному обсязі імпорту) та РФ (понад 35% в загальному обсязі імпорту). В структурі імпорту скрапленого газу переважає скраплений газ з Росії (понад 45% в загальному обсязі імпорту), з Білорусі (понад 25% в загальному обсязі імпорту) та з Казахстану (понад 20% в загальному обсязі імпорту).
Разом із цим, динаміка споживання скрапленого газу за останні роки значно змінила кон’юнктуру ринку нафтопродуктів, фактично збільшившись до 2,3 млн т у 2019 році проти 0,8 млн т у 2012 році. Зростання обсягу споживання скрапленого газу призвело до зниження споживання бензину з 4,2 млн т у 2012 році до 2,0 млн т у 2019 році та перерозподілу ринку в бік скрапленого газу. За останні чотири місяці 2020 року частка імпорту скрапленого газу з РФ вже складає 52% в загальному обсязі імпорту.
"Причиною цього стала суттєва різниця між вартістю традиційного бензину, дизпалива та скрапленого газу, що сформувалась за рахунок різниці у розмірі акцизного податку на ці види палива, який на сьогодні складає для бензину - 213,5 євро/1000 л, дизельного палива - 139,5 євро/1000 літрів, скрапленого газу - 52 євро/1000 л відповідно", - вважає Підкоморна і додає, що обсяг автомобілів з ГБО виріс близько на 150 тис. за 2019 рік або 34% від загальної кількості, але бюджет не отримує необхідних надходжень.
Варіантів для вирішення, по великому рахунку, не так і багато - або знизити акциз на бензин та дизпаливо, або збільшити акциз на скраплений газ. При правильному підході обидва варіанти наповнять бюджет, як за рахунок переорієнтації ринку та збільшення виробництва і використання традиційних видів палива, так і збільшення надходжень при продажу скрапленого газу. Водночас, перший варіант дасть додатковий стимул для розвитку вітчизняних виробників.
Аналіз цін імпорту з РФ свідчить про те, що рівень цін, які вони пропонують ринку України, є нижчим за ціни імпорту з інших країн, зокрема вартість дизельного пального з РФ у першому півріччі 2019 року становила 618 дол./т., з Білорусі – 627 дол./т., інших країн імпорту – 644 дол./т. В тому ж періоді скраплений газ з РФ коштував 394 дол./т., з Білорусі – 431 дол./т., з інших країн імпорту – 407 дол./т. Водночас заходи у відповідь на політику РФ навряд чи можна вважати достатньо дієвими, оскільки статистика, як кажуть, річ уперта, та свідчить про продовження експансії російського імпорту.
"В Україні від 2012 року в простої перебувають Лисичанський НПЗ і Одеський НПЗ. Ще раніше зупинились Херсонський, Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ. На сьогодні працюють Кременчуцький НПЗ та Шебелинський ГПЗ, але їхня доля на ринку нафтопродуктів не перевищує 20%. Враховуючи, що на Лисичанському, Одеському, Дрогобицькому та Надвірнянському НПЗ ще зберігається персонал, є вірогідність відновлення виробництва. Цілком очевидно, що стимулювання з боку держави зростанню обсягів виробництва на вітчизняних НПЗ матиме позитивний вплив не лише на стан нафтопереробної галузі, а й на ринок нафтопродуктів. Здешевлення продуктів нафтопереробки можливе лише при досягненні максимального КПД, в першу чергу, під час його виробництва, яке досягається через максимальне технологічне завантаження потужностей, модернізацію виробництва, що і призводить до зниження собівартості продукції", - написала Підкоморна.
Наприклад, при завантаженні Кременчуцького НПЗ на 6,8 тис. тонн на добу (середній показник 2017 року) витрати на переробку становлять 39,7 дол. США на тонну нафти (без ПДВ), при завантаженні на 8 тис. тонн на добу (листопад 2017 року) - складають 34 дол. США на тонну нафти (без ПДВ). У разі адекватних дій держави щодо захисту російського імпорту можливо завантажити Кременчуцький НПЗ до 14 тис. тонн на добу, що дозволить зменшити питомі витрати до 27 дол. США на тонну сировини.
Своєю чергою, український ринок є досить привабливим для Росії, тому зростання цін малоймовірне, оскільки для основних російських імпортерів "Лукойл" та "Роснєфть" вигідніше зменшити маржу, ніж втратити ринок взагалі.
"Даючи можливість насичувати український ринок російським пальним, ми продовжуємо наповнювати бюджет країни-агресора, зберігаючи власну бідність в енергетиці, ще більше і більше стаючи залежними від того, хто запропонує дешевше, натомість не створюючи умов для здешевлення власного виробництва. Таким чином, ми замикаємо коло енергетичної бідності, коли орієнтуємось не на підвищення економічного розвитку всередині країни та збільшення купівельної спроможності споживачів, а лише на пошук найдешевшого товару, купуючи його в того, хто давно вже грає не за правилами", - констатувала президентка Української енергетичної асоціації.
Нагадаємо, на думку експерта з енергопитань, члена правління Української енергетичної асоціації Дмитра Марунича, треба обмежувати присутність російських нафтопродуктів, що має стати стратегічним кроком для української влади.
