На цьому тижні, 20 жовтня, судді Святошинського районного суду Києва після кількамісячної перерви зібралися на засідання по справі п’ятьох екс-беркутівців, яких, поміж іншим, обвинувачують у вбивстві 48 учасників Революції гідності та у терористичному акті. Зібралися і… розійшлися до 25 листопада.

Справа, яка мала усі перспективи реального покарання міліціонерів Януковича за розстріл людей на Майдані, менш ніж за рік перетворилася на фарс.

А поки тривав карантин, у квітні скінчився трирічний термін повноважень присяжних по цій справі. Влада не спромоглася вчасно цей термін продовжити

Все почалося в грудні минулого року. Тоді, напередодні новорічних свят, усім п’ятьом обвинувачуваним Київський апеляційний суд, не без сприяння тогочасного генпрокурора Руслана Рябошапки, змінив запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов’язання. Вже на другий день після цього усі п’ятеро «накивали п’ятами», виїхавши на непідконтрольні території на сході України в рамках так званого обміну утримуваним особами з терористами ОРДЛО. Якби не передноворічна афера «президента миру» з обміном невинних заручників проросійських бойовиків на вбивць Майдану, то, з великою ймовірністю, ці п’ятеро - Олександр Маринченко і Сергій Тамтура, Олег Янишевський, Сергій Зінченко та Павло Аброськін – вже відбували б покарання у тюрмі. Адже напередодні «обміну» головуючий суддя Сергій Дячук прогнозував, що на весну 2020 року суд мав завершити розгляд справи і піти в нарадчу кімнату ухвалювати вирок.

Цікаво, що коли 14 січня суд зібрався на засідання, для нього стало несподіванкою, що обвинувачуваних у суді «чомусь» немає. Наступне засідання було призначено аж на 17 березня (хоча до 2020 року засідання суду по цій справі відбувалося чотири роки відбувалося щотижнево). А далі суд оголосив перерву майже на три місяці, пославшись на… карантин. При цьому, вірогідно, знаючи, що «кіна не буде», в суді, показово демонструючи спраглість до правосуддя, «намалювалися» Маринченко та Тамтура. Ці двоє, до речі, ще до обміну у грудні 2019 року вже не перебували в СІЗО – раніше суд відпустив їх під домашній арешт. Ймовірно тому, що проти них, на відміну від трьох інших екс-беркутівців, не було прямих доказів, що вони безпосередньо вбивали майданців.   

А поки тривав карантин, у квітні скінчився трирічний термін повноважень присяжних по цій справі. Влада не спромоглася вчасно цей термін продовжити, тож літнє засідання суду «після карантину» завершилося нічим. Чергова перерва затягнулася аж до 10 вересня.

Але і у цей день засідання не відбулося, адже з’ясувалося, що двоє суддів хворіють…

І от, нарешті, 20 жовтня суд зібрався у повному складі: повноваження присяжних Київрада подовжила, хворі - одужали, обвинувачувані Тамтура та Маринченко теж прийшли. Прокурори заявили клопотання про зміну їм запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, але суд відмовив.

Справа, яка методично, крок за кроком, рухалася до вироку, після втручання політиків задля гарної картинки з обміном полонених майже перетворилася на фарс

Цікаво, що адвокати почали гру у відвід усього складу суду. Мовляв, оскільки певний час присяжні не мали повноважень, то подавайте нам нових, а всю справу треба слухати з початку. Аналогічно вони заявили відвід і групі прокурорів. А от неявку трьох обвинувачуваних їхні захисники пояснили… карантином. Бо, бачте, вони б і раді постати перед судом, але не можуть приїхати з окупованих територій, де нібито перебувають.

Суд на заяви адвокатів не пристав, натомість оголосив Янишевського, Зінченка та Аброськіна у розшук як таких, що порушили обов’язок з’являтися до суду, і місце перебування яких суду невідоме. Після цього у справі знову оголосили довготривалу перерву – до 25 листопада.

Тож що ми маємо станом на зараз? Хорошу міну, яку намагається показати суд, при поганій грі.

Справа, яка методично, крок за кроком, рухалася до вироку, після втручання політиків задля гарної картинки з обміном полонених майже перетворилася на фарс. Кілька засідань на рік замість чотирьох на місяць, неявка обвинувачуваних, карантин… Все стає на заваді винесення справедливого вироку.

Що буде 25 листопада? З величезною вірогідністю - нічого.

Оскільки фокус з відводом присяжних та усуненням прокурорів не вдався, існує висока ймовірність, що Маринченко і Тамтура втечуть вслід за іншими. Адже жодних зобов’язань не полишати країну, а відтак і контролю за ними, немає. А про те, що перед ясні очі українського правосуддя постануть ще троє обвинувачуваних,  навіть смішно говорити. Так, їх оголосили у розшук. Та навіть, якщо Інтерпол погодиться виставити на них розшукові картки (в чому теж є сумніви, оскільки були прецеденти, коли в такому переслідуванні законом злочинців Інтерпол вбачав політичні мотиви), то вони сховаються, якщо вже цього не зробили, в Росії. Після цього – «пишіть листівки»…

Тобто все йде то того, що, як і з Януковичем, матимемо або заочне засудження (у далекій перспективі), або судове слідство зупинять до того часу, поки обвинувачуваних не приволочуть у суд насильно. На жаль, в наших реаліях це означає – ніколи.

Дмитро Хилюк