2021-й стане роком, коли Європі нарешті доведеться жити без Ангели Меркель. Восени канцлер Німеччини завершить свою роботу після більш ніж 15 років на чолі уряду свої країни і щонайменше десятиліття в ролі незаперечного лідера континенту. Ці зміни несуть в собі певні ризики.
Читайте такожАналітики назвали головні світові ризики 2021 рокуПро це пише Politico, пояснюючи, що небезпека не пов'язана з тим, хто замінить Меркель. Вона витікає з того вакууму, який німецький канцлер лишить після себе в Європі. Попри перебільшення деяких коментаторів, всі охочі замінити Меркель: Армін Лашет, Фрідріх Мерц, Норберт Рьоттген, Маркус Зедер і Єнс Шпан, - представники мейнстріму. Хоча деякі з них більш консервативні й мають гостріші кути, ніж інші.
Важливіше те, що коаліція, яка народиться після виборів у вересні, швидше за все, буде "чорно-зеленою". Тобто вона буде складатися з союзних партій ХДС/ХСС і партії "Зелених". Загалом, це буде хороша новина для Німеччини і для Європи. Але в короткій і середній перспективі кінець роботи Меркель створить велику прогалину, яку жоден лідер ЄС не здатен заповнити.
Президент Франції Еммануель Макрон точно спробує, але без Меркель чи малоймовірного нового сильного партнера в Берліні він не доб'ється успіху. Макрон більш сумнівний діяч з дуже амбітними, але спірними ідеями щодо реформи ЄС. Йому буде тяжко домовлятися про делікатні компроміси, на яких і збудований Євросоюз. Він менш схильний до такого.
Читайте такожМеркель перестала бути найпопулярнішим політиком НімеччиниЦе сильно контрастує зі спритними політичними навичками чинного лідера Німеччини, які були добре помітні наприкінці минулого року. Завдяки лідерству Меркель, німецьке головування в ЄС змогло певною мірою дати старт економічному відновленню Європи. Зокрема, була укладена ключова угода про виділення 750 мільярдів євро для фонду відновлення, хоча Польща й Угорщина рішуче чинили опір цьому.
Меркель також змогла домовитися про торговельну угоду з Великою Британією й про інвестиційний договір з Китаєм. Обидва документи цінні завдяки ширшій політичній й стратегічній співпраці, яку вони дають. Якщо комусь цього не достатньо, Меркель також змогла оновити кліматичні амбіції ЄС і цілі щодо скорочення шкідливих викидів до 2030 року.
Чималий пласт критики навис над німецьким канцлером і її компромісами. Найбільше її засуджують за те, що промислові інтереси всередині ХДС змусили Меркель знову "прогнутися" перед авторитарними лідерами у Варшаві, Будапешті й Пекіні. Певною мірою це справедлива претензія. Але критики Меркель не звертають увагу на недопустимі наслідки чи ціну альтернативних сценаріїв.
Для прикладу, Politico пропонує розглянути ситуацію з фондом відновлення ЄС після кризи коронавірусу. Якби Меркель тиснула на Варшаву чи Будапешт надто сильно в питанні верховенства закону, це могло б зміцнити популістів й ультра-націоналістів в Польщі й Угорщині якраз в той момент, коли вони почали слабнути. Відлучення країн-учасниць від фінансування ЄС створило б великий розкол в організації, який би створив можливості для Китаю й Росії.
Читайте такожBusiness Insider: Меркель не зможе переконати Байдена пожаліти "Північний потік-2"Єдність ЄС могла б зіштовхнутися з ще більшим випробуванням, оскільки економічне відновлення скоротилося б. Без надійної фіскальної підтримки з боку союзу Європейському центральному банку довелося б мати справу зі ще більшим тиском. А периферійним економікам довелося б залізти в більші борги, щоб почати зростання. Все це було б значно вищою ціною. Тому Меркель зробила правильно, що не пішла таким шляхом. Тим більше, новий інструмент ЄС у сфері захисту верховенства закону з часом дозволить Брюсселю жорсткіше розібратися з корумпованими лідерами, які зневажають європейські цінності.
Чи зміг би Макрон знайти самостійно всі ці рішення? Точно ні! Але без президента Франції багато з цих ідей ніколи б не з'явилися. Ідею про створення фонду відновлення запропонував Париж. Фактично вона певною мірою повторювала пропозицію про "бюджет єврозони", яка була головним пріоритетом Макрона в європейській політиці після перемоги на виборах в 2017 році.
Аналогічним чином, "стратегічна автономія" - інтелектуальна ініціатива Парижу щодо незалежності й геополітичної ваги ЄС - заклала фундамент для нещодавніх домовленостей блоку з Китаєм. Аахенський договір за січень 2019 року, який оновив франко-німецьку Єлисейську угоду від 1963 року, зобов'язує Францію й Німеччину "зміцнити співпрацю й інтеграцію".
Звісно, можна зауважити, що Brexit, Дональд Трамп і пандемія коронавірусу вплинули на погляди Меркель не менше, ніж французький президент. Але канцер чітко бачила потребу відійти від старого німецького балансу між Атлантикою (НАТО) і Східною Європою/Москвою. Натомість потрібні більш міцні зв'язки з півднем Європи, зокрема з Італією й Іспанією, а також з Францією.
Читайте такожМеркель назвала терміни повернення Німеччини до "нормального життя" (відео)Можна сказати, що Макрон здобув перемогу там, де його попередники Ніколя Саркозі й Франсуа Олланд провалилися. Але справа частково в тому, що у нього було європейське стратегічне бачення, яке він запропонував німцям якраз тоді, коли вони бачили потребу в таких ідеях. А не лише запит на фінансову підтримку Німеччини.
Але хоч Макрон і розраховує стати головною силою в Європі після Меркель, в реальності йому, як ніколи, потрібен буде прихильний партнер в Берліні. І це дещо, що він не контролює. Найбільший страх Макрона - поява канцлера, який з усіх сил натисне на європейські гальма і почне здавати назад. І певною мірою цей страх виправданий. Новий лідер Німеччини точно буде недосвідченим, зважаючи на перелік кандидатів. І він, швидше за все, буде більше поглинутий внутрішньою німецькою політикою й управлінням коаліцією, ніж Меркель. ХДС і "Зелені" ніколи раніше не були партнерами. І в питанні Європи вони, швидше за все, будуть поводитися обачно.
Читайте такожФранція готується "жити з вірусом" щонайменше до літа 2021 рокуБільше того, власна енергія й зусилля Макрона в 2021-му будуть поглинуті внутрішньою економічною кризою, а також кризою у сфері охорони здоров'я. На додачу, коли новий лідер Німеччини нарешті зможе діяти, Макрону доведеться пройти через власні президентські вибори навесні 2022 року. Це стане гарантією, що Париж і Берлін будуть деяких час пасивними. А отже Європа впродовж 12-15 місяців буде під неефективним управлінням.
Куди подінеться Меркель?
- Ангела Меркель обіймає посаду федерального канцлера Німеччини з 2005 року. До неї головою німецького уряду був Герхард Шрьодер.
- В жовтні 2018 року вона заявила, що піде з посади голови своєї партії ХДС, але залишиться канцлером до кінця поточної каденції. Новим лідером політичної сили стала Аннегрет Крамп-Карренбауер, яка також обіймає посаду міністра оборони Німеччини.
- В новорічному привітанні Меркель підтвердила намір піти з політики після виборів у 2021-му році. Тож це було її останнє новорічне звернення до німців.
