В Алтайському федеральному бункері святкували смерть Горбачова. Дугін і Соловйов захоплено обпалювали в каміні нетлінне тіло світлої людинки Даші Дугіної, новий путінський фаворит, майбутній міністр так званої оборони Золотов в міру своєї уяви насолоджувався милостями Верховного правителя, енергійно обмахуючись березовим віником в паруючому тазу з повіями, а ображений Шойгу бродив з бубном навколо поламаного іранського безпілотника, верескливо волаючи до духів предків з вимогою ремонту. Путін, який повернувся від калінінградських школярів, вперше за останні півроку був у піднесеному настрої з нагоди восьмого взяття населеного пункту Піски.
Медведєв розстебнув штани і, приклавши до них лупу, знову показав
- Гумова мояяя, з вітром заручена, світлом осяяна! - співав Путін. - Навіщо мені тепер зоря?! Попи падають в моря! Розриваючи якоряяя, геть летить душа моя!
- Це ви про що співаєте, Владим Владимич? - ввічливо поцікавився Медведєв, намагаючись потайки показати одній з повій Золотова, але безуспішно. - Випадково не про працьовитість?
- Абсолютно не про працьовитість, - запевнив його Путін, розпливаючись у мрійливій усмішці. - Швидше, якраз навпаки.
- Це пісня Кіркорова, а він молдаван, - зауважив Лавров з легким докором. - Мало того що євреї Гітлера нашого розіп'яли, так ще й ці фет-фрумоси срані расизмом російське населення загнобили. Треба б їм показати, де раки зимують.
Медведєв розстебнув штани і, приклавши до них лупу, знову показав. На жаль, повія знову нічого не змогла розгледіти і тільки здивовано знизала плечима.
- Та щоб тебе! - вилаявся Медведєв, зняв штани зовсім і підбіг до тазу з повіями впритул. - Ось же, ось! Ніхто не хоче засурмити, дівчата? Перший ангел, між іншим, вже засурмив!
- П#здуй звідси, засурмив, - невдоволено буркнув Золотов і боляче хльоснув Медведєва віником по сурмилці. Медведєв заверещав і стрімко кинувся на карачках у бік каміна.
- Гумова попа як світанок, зізнань невигадливих чисте світло, - меланхолійно проспівав Путін, розглядаючи Дмитра з тилу. - Гумова попа раз на рік приносить щастя і біду.
- Пророкує, - пророкував Дугін, поливаючи молоде свіже тіло доньки рідиною для розпалювання мангалів. - Пророкує щастя, і біду, і небачену міць російського світу по всьому Всесв... Та лежи ти спокійно, кодло сатанинське!
Шойгу закусив губу і став бити в бубон так голосно, що за цим гуркотом присутні не почули, як він перестав просити духів відремонтувати іранський безпілотник
- Як же мені, татусю, лежати спокійно, коли ви мене сьогодні вже втретє спалюєте! - поскаржилася Даша, відпльовуючись. - Я винувата, чи що, що в труні після вибуху як жива лежала?!
- Мовчи, тварюка, - побожно сказав Дугін і чиркнув запальничкою. Даша спалахнула, як факел, і засмикалася, але татуся не послухатися не наважилася.
- Бачте, Даша, - строго сказав Соловйов, ворушачи палаючий труп діамантовою кочергою - єдиною річчю, яку йому вдалося врятувати з конфіскованої русофобами дачі на озері Комо, - ми найбільша країна. Не тому що ми живемо краще за всіх, ні, а тому, що у нас є найбільше призначення - ми воюємо на боці добра. Ми встаємо і закриваємо своїми тілами... Ну, коротше, російська людина завжди готова померти за вищу мету, коли батьківщина скаже "треба".
- Так, так! - провила Даша в екстазі. - Ще, ще!
- Та куди тобі ще, геєна вогняна, просто здохни вже і все! - крикнув Дугін, вихопив з рук Соловйова кочергу і спробував увігнати її Даші в серце, але послизнувся, підпалив бороду, закричав від страху і кинувся було геть від мангала, але спіткнувся об стояв ззаду на карачках Медведєва і впав головою в таз Золотова.
- Всіх у#бу, - розважливо сказав Золотов, міцно схопив Дугіна за загривок, занурив його голову глибше в воду і не відпускав, поки великий філософ не захлинувся. - Ну ось, одного у#бав.
- Браво! - зааплодував Путін. - А Піски візьмеш?
- А чого ж не взяти, нах, - знизав плечима Золотов. - Їх уже, біомати, і Кадиров, нах, три рази брав, нах, і Пушилін, нах, брав, і навіть цей чукча, пилять, брав, як його, нах, лопата ця з очима тупорила, ну як же його, нах...
Тим часом Даша догоріла, і вогонь в каміні згас
Шойгу закусив губу і став бити в бубон так голосно, що за цим гуркотом присутні не почули, як він перестав просити духів відремонтувати іранський безпілотник, тим більше що вони все одно не знали як, а почав напівголосно підбивати їх на щось зовсім інше. При цьому він вказував духам очима на Золотова, який геть розійшовся.
Тим часом Даша догоріла, і вогонь в каміні згас.
- ...іздець блянах! - закінчив Золотов. - На.
- А я б не став поспішати, - розважливо сказав Соловйов, спостерігаючи за тим, як обвуглений скелет Маші Дугіної стрімко обростає незайманою шкірою, регенеруючи назад в світлу людинку. - Ви бачите, як швидко йде процес омолодження? А що якщо взяти життєві соки цієї милої чуйної дівчини і якось впорснути їх? Адже, за великим рахунком, це і є вища мета героїчної смерті російської людини! Таким чином, сам Владим Владимирович стає безсмертним.
У ту ж мить Шойгу трахнув бубон, і духи предків забрали Золотова разом з тазом і повіями
Всі, крім Золотова, подивилися на нього з неприхованим жахом. Золотов не в'їхав.
- А ти молодець, Соловйов, - похвалив його Путін, - працьовитий. А працьовитість, скажу я вам, це не тільки гумова попа...
Соловйов зашарівся від задоволення.
- Але і гумовий рот! - радісно закінчив він за Путіна. - Я слухав ваш виступ перед дітьми дуже уважно. Поки всі захоплювалися вашою гумовою попою, я звернув увагу на ваші великі слова: "ретельно пережовуючи їжу, ти допомагаєш суспільству". Це ж натяк на гумовий рот, чи не так?
- Хм, - задумався Путін. - Гумовий рот, мабуть, місцями навіть цікавіше гумової попи буде. Ну у тебе, Соловйов, і мізки!
- Мізки, - сказала повстала Даша, хижо висовуючись з каміна. - Свіжі мізки!
З цими словами вона міцно схопила Соловйова за шию і почала швидко прогризати йому голову. У ту ж мить Шойгу трахнув бубон, і духи предків забрали Золотова разом з тазом і повіями.
- Золотов! - відчайдушно крикнув Путін. - Вернись!
- Ща тільки духів переп#здячу, - відгукнувся Золотов з сусідньої кімнати. Кілька секунд з-за стіни лунали звуки боротьби, потім повернувся втомлений, але задоволений Золотов. Перед собою він котив труну з тілом Горбачова.
- Ось, - сказав Золотов гордовито. - Горбачова прих##чив.
- Прибери це негайно! - закричав Путін в паніці. - Я ж сказав, що не хочу з ним прощатися!
- О, Гумова Попка, яка зустріч! - раптово сказав Горбачов, встаючи з труни і спритно затягуючи Путіна до себе. - Пам'ятаєш мене, тугосеря?
Кришка труни з гуркотом зачинилася.
Василь Рибніков
